01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.12.2009 № 13/142
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Груп"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2009
у справі № 13/142 (суддя
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Груп"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"
про стягнення 20778,03 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік Груп„ про стягнення з останнього 20778,03 грн. боргу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 16539,76 грн. боргу. В іншій частині в позові відмовлено.
В частині задоволення позову рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язання, передбачене Договором № 838 від 25.04.2008 р. та разовим факсовим повідомленням (заявкою), перевезення не оплатив. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16539,76 грн. боргу. Часткова відмова в задоволенні позову мотивована тим, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати 16539,76 грн., що складає 2050 євро по курсу НБУ на день підтвердження Одержувачем оригіналу CМR 30.04.2008 р. п. 24 СМR А № 268326 (інформація з офіційного сайту НБУ долучена до матеріалів справи). Сторонами не обумовлено зміну ціни перевезення в національній валюті у разі порушення термінів оплати, а також не встановлено, що оплата здійснюється за курсом євро на день платежу. Інший порядок визначення суми оплати не передбачений сторонами у договорі та нормативно-правовими актами. Отже, відповідач повинен був сплатити суму в розмірі 16539,76грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність пред'явленого позову про стягнення 20778,03 грн. (сума, більша обумовленої сторонами ціни).
Товариство з обмеженою відповідальністю „Траффік Груп”, не погоджуючись з вказаним рішенням, подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, відмовити у задоволенні позову повністю.
Скаргу мотивовано тим, що, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачена відповідальність експедитора перед перевізником щодо виконання договору транспортного експедирування. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, розглянувши справу без участі представника відповідача.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін та третьої особи.
Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік Груп” (далі - відповідач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - позивач) був укладений договір № 838 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполученнях (далі - Договір).
Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу, в якому позивач виступав перевізником, а відповідач - експедитором, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), що підписана в Женеві 19.05.1956 р. СРСР приєднався до неї 01.08.1983 р. і вона стала чинною для нього з 01.06.1986 р.
На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 р. «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів» (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.
У відповідності до Закону України від 01.08.2006 р. № 57-У «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 р. в м. Женеві, з застереженням.
Відповідно до умов Договору, предметом даного Договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному та регіональному автомобільних сполученнях (п. 1.1. Договору).
Сторони визначили, що відповідач (експедитор) пропонує до перевезення позивачу (перевізнику) вантаж на підставі Заявок (п. 2.1. Договору), а позивач надає для завантаження власний рухомий склад (п. 2.2. Договору), позивач при виконанні перевезення забезпечує повне збереження вантажу та несе за нього повну матеріальну відповідальність (п. 2.6. Договору).
Конкретні умови перевезення обумовлюються у разовому договорі заявці, який відповідач надсилає позивачу після узгодження з ним в порядку визначеному ст. 5 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено разовий договір (заявка) від 23.04.08 (14:33) про перевезення з м. Рудніце над Лабаєм (Республіка Чехія) в м. Київ, Промислова,4-Б (Україна) автомобілями НОМЕР_1, вартість перевезення складає 2050 євро по курсу НБУ на день прибуття автомобіля на митницю.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, а саме: оригіналом міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А № 268326, в п. 24 якої міститься відмітка Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ” про одержання вантажу, позивач здійснив міжнародне перевезення по маршруту Чехія -Україна, як це передбачено заявкою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Згідно п. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Позивач та відповідач погодили, що вартість наданих послуг згідно заявки становить 2050 євро по курсу НБУ на день прибуття автомобіля на митницю.
Відповідач за рахунок коштів замовника за вказане у заявці перевезення вантажів здійснює розрахунки з позивачем (п. 3.6. Договору).
Як вбачається з п 6.3. та п. 6.4. Договору, перевізник передає документи та надає доручення експедитору про стягнення грошей з замовника, а той, отримавши грошові кошти, перераховує перевізнику. Оплата здійснюється протягом 20 календарних днів від дня передачі необхідних документів, якщо заявкою не передбачено інше. Тобто розрахунки здійснюються за рахунок коштів замовника.
Але, у заявці від 23.04.2008 р. сторони встановили, що оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого Одержувачем оригіналу СМR. Тим самим сторони встановили у разовому договорі заявці інші умови і порядок оплати послуг з перевезення, ніж визначено у договорі.
05.05.2008 р. сторонами по справі був підписаний акт виконаних робіт, згідно якого договірне зобов'язання перевізника - позивача у справі виконано.
02.12.2008 р. позивач звернувся із претензією до відповідача. Проте, відповідач своїх обов'язків належним чином не виконав, суму боргу не сплатив.
Отже, зобов'язання з оплати 16539,76 грн., що складає 2050 євро по курсу НБУ на день підтвердження Одержувачем оригіналу CМR 30.04.2008 р. п. 24 СМR А № 268326 (інформація з офіційного сайту НБУ долучена до матеріалів справи) відповідач не виконав.
Але, позивач просив стягнути з відповідача суму 20778,03 грн. яка складає 2050 євро станом на 27.04.2009 р.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість стягнення з відповідача саме 20778,03 грн., враховуючи наступні обставини.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 2 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Згідно до ч.1 та ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Сторонами не обумовлено зміну ціни перевезення в національній валюті у разі порушення термінів оплати, а також не встановлено, що оплата здійснюється за курсом євро на день платежу. Інший порядок визначення суми оплати не передбачений сторонами у договорі та нормативно-правовими актами.
Отже, відповідач повинен був сплатити суму в розмірі 16539, 76грн.
За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність пред'явленого розміру в сумі більшій обумовленої сторонами ціни.
Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що чинним законодавством не передбачена відповідальність експедитора перед перевізником щодо виконання договору транспортного експедирування, а тому зобов'язання щодо оплати перевезення у відповідача не виникло, враховуючи наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори.
У заявці від 23.04.2008 р. сторони встановили, що оплата послуг з перевезення здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого Одержувачем оригіналу СМR. Тим самим сторони встановили у разовому договорі-заявці умови і порядок оплати послуг з перевезення.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, зобов'язання відповідача щодо оплати послуг з перевезення виникло з Договору № 838 від 25.04.2008 р. та Заявки від 23.04.2008 р. і повинно бути виконане належним чином.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з судових рішень у справі № 31/328 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Траффік Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” про стягнення з останнього 630114,40 грн., замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем”) був повідомлений про зобов'язання експедитора (Товариства з обмеженою відповідальністю “Траффік Груп”) перед перевізником (Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1). Крім того, замовником і експедитором був складений акт здачі -приймання робіт від 29.04.2008 р. на суму 16539,56 грн. за перевезення і 901,17 грн. за експедиційні послуги, а також замовнику виставлений рахунок фактура СФ-0000110 від 29.04.2008 р. на суму 17720,96 грн., дійсний для оплати до 29.05.2008 р.
В матеріалах справи міститься угода від 28.07.2009 р. про врегулювання спірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік Груп” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЕМ”, відповідно до умов якої, сторони домовились про сплату рівними частинами сум боргу замовника перед експедитором в розмірі 27376,36 грн.
Як вбачається з платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем” щомісячно сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю “Траффік Груп” 27376,36 грн.
З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність підстав для оплати, з посиланням на положення п. 6.3. Договору № 838 від 25.04.2008 р. є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік Груп” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2009 р. у справі № 13/142 залишити без змін.
Матеріали справи № 13/142 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого
Головуючий суддя
Судді
14.12.09 (відправлено)