01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.12.2009 № 52/143
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мокляк Ю.В. - представник, дов. № 015 від 15.06.2009;
від відповідача - Пронін О.А. - представник, дов. № 30/03 від 30.03.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Укрзовнішгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2009
у справі № 52/143 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв"язок"
до ЗАТ "Укрзовнішгаз"
про стягнення 31453,97 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 52/143 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25000 грн. боргу, 5736,86 грн. пені, 717,11 грн. 3% річних, 314,54 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з передачі у власність відповідача нафтопродуктів за спірним чинним договором купівлі-продажу № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати за договором отриманого товару тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 25 000,00 грн. ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають умовам договору і закону, а тому підлягають задоволенню; оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, то з нього на користь позивача на підставі ст. ст. 530, 625 ЦК України підлягає стягненню 717,11 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 52/143 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку заявника, судом були порушені ст.ст. 24 та 129 Конституції України та ст.ст. 42 та 43 ГПК України. Заявник мотивує свої твердження виходячи із того, що суд першої інстанції не надав можливості відповідачу захищати свої права, оскільки останній не був повідомлений про час та дату судового засідання та взагалі не знав про клопотання позивача щодо поновлення провадження у справі та призначення до розгляду справи № 52/143; Господарський суд міста Києва 28.08.2009 розглянув дану справу та оголосив вступну та резолютивну частини рішення за відсутності відповідача; заявник вважає, що в результаті порушення вищезазначених норм рішення підлягає скасуванню на підставі п. 3 ст. 104 ГПК України, тобто справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача і неповідомлення його про дату судового засідання та про те, що провадження у справі № 52/143 - було поновлено.
Заявник стверджує про порушення судом першої інстанції приписів ст. 79 ГПК України, мотивуючи це тим, що справи № 15/216 та № 52/143 пов'язані між собою, адже стосуються договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008 і обставини, які розглядаються у справі № 15/216, можуть вплинути на результат розгляду справи № 52/143; заявник наголошує на тому, що судом не було враховано того факту, що рішення у справі № 15/216 від 20.05.2009 не набрало законної сили, оскільки було оскаржено до апеляційної інстанції та обставини, що зумовили зупинення справи не були усунені на дату розгляду.
На думку заявника, суд не з'ясував, які виникли між позивачем і відповідачем правові відносини при прийманні товару (нафтопродуктів), не витребував відповідних доказів, зокрема, не витребував у відповідача і не дослідив документи, що підтверджують порушення строків відповідачем.
Заявник вважає, що висновок суду про порушення зобов'язань по оплаті товару відповідно до договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008 та додатків до нього, є передчасним; робить акцент на тому, що поставка товару здійснювалась не на підставі зобов'язань по договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008, а на підставі інших правовідносин, з цієї причини суд не надав належної оцінки та не перевірив належним чином доводи відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2009 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення та вказує на те, що рішення, прийняте судом першої інстанції, відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Також у відзиві позивач зазначає, що відповідач у своїй апеляційній скарзі, всупереч ст. 33 ГПК України, не повідомляє, які саме порушення норм матеріального та процесуального права допущені Господарським судом міста Києва; стверджує, що відповідач саме з метою ухилення від сплати повної ціни товару, звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про визнання договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008, недійсним, але, Київський апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2009 у справі № 15/216 визнав цей договір таким, що не суперечить вимогам діючого законодавства, тому у відповідача не було підстав для порушення умов договору по повній сплаті вартості отриманого товару; факт відповідності договору нормам цивільного законодавства, на думку позивача, був встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі № 15/216.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. основного боргу, 5 736, 86 грн. пені, 717,11 грн. 3 % річних та судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 23/07/08-УПС-УВГ, відповідно до п.п.1.1, п.1 якого, позивач, за договором продавець, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - нафтопродукти; згідно із п.п. 2.1., п.2 ціна на відвантажений товар узгоджується сторонами у доповненнях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Підпунктом 8.3, п. 8 договору визначено, що він вступає в законну силу з дати його підписання позивачем та відповідачем і діє до 31.12.2008, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного закінчення.
У п.п. 4.1, п.4 договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008 ідеться про те, що кількість, асортимент і строк поставки, нафтопродуктів, що поставляються, визначається у доповненнях. Відповідно до п.п. 4.2 та 4.3, п.4 договору поставка товару проводиться шляхом відвантаження залізничним чи автотранспортом продавця на умовах FCA - склад вантажовідправника м. Цюрюпинськ, CPT - станція призначення.
Відповідно до п. 3 доповнення № 1 до договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008, ціна товару, що поставляється, встановлюється у гривнях за одну тонну і складає 4100,00 грн. з урахуванням ПДВ; у п. 5 доповнення № 1 згаданого договору зазначається, що поставка товару здійснюється з 29.07.2008 по 01.08.2008.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, враховуючи наступні обставини.
Позивачем відповідно до договору від 23.07.2008 було поставлено відповідачеві нафтопродуктів у кількості 74,55 тонн, що підтверджується видатковими накладними № РН-072902 від 29.07.2008 на суму 95325,09 грн., № РН-073002 від 30.07.2008 на суму 104345,10 грн., № РН-073101 від 31.07.2008 на суму 105985,10 грн. Зазначені видаткові накладні, які підписані обома сторонами, що підтверджує факт передачі позивачем та отримання відповідачем нафтопродуктів загальною вартістю 305 655, 29 грн.
Відповідач на виконання умов договору від 23.07.2008, як вбачається із витягів із особового рахунку позивача, у період з 04.09.2008 по 12.09.2009, здійснив оплату частково - замість 305 655,30 грн. сплатив 280655, 30 грн., у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 25 000,00 грн.
24.11.2008 позивач звернувся із претензією № 013 від 10.11.2009 до відповідача, із вимогою сплатити 29 290,27 грн.
Відповідачем відповіді на вказану претензію, а також доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості, не було надано.
Згідно із ч.1. ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідача, одержаний від позивача товар, згідно із зазначеними вище видатковими накладними не оплатив у повному обсязі, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, п.3 договору від 23.07.2008, 100% оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії нафтопродуктів; відповідач вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання по оплаті нафтопродуктів в частині перерахування коштів у безготівковому порядку з моменту зарахування всієї суми перерахованих коштів за поставлену партію на розрахунковий рахунок позивача.
Згідно із ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 216 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У п.п. 6.3 та 6.4, п.6 договору визначається, що у разі порушення строків оплати поставлених нафтопродуктів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення; зобов'язання по оплаті штрафних санкцій, що зазначені у розділі 6, виникають з моменту вимоги (претензії) про належне виконання обов'язків та сплаті пені (штрафу).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договору та строків оплати за отриманий від позивача товар.
При перевірці розрахунку суми пені та трьох відсотків річних, апеляційним господарським судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснено правильно.
22.04.2009 представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про зупинення провадження у справі № 52/143, у зв'язку із порушенням провадження у справі № 15/216 за позовом Закритого акціонерного товариства “Укрзовнішгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромзв'язок” про визнання договору № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008 недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 було зупинено провадження у справі № 52/143 до вирішення справи № 15/216.
Позивач 23.06.2009 подав до місцевого господарського суду клопотання про поновлення провадження у справі № 52/143 у зв'язку із тим, що 20.05.2009 Господарським судом міста Києва було прийняте рішення у справі № 15/216, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 провадження у справі № 52/143 було поновлено та розгляд справи призначено на 28.08.2009.
Як стверджує відповідач, ним не одержана ухвала першої інстанції від 23.07.2009.
Відповідно до п.п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
Зазначеною інструкцією не передбачено вимогу дотримуватись такого порядку у разі відкладення розгляду справи судом. Адже сторонам вже відомо про розгляд справи судом із ухвали про порушення провадження у справі.
У випадку винесення ухвали про зупинення провадження у справі, сторонам невідома дата наступного судового засідання.
Тому при відправленні ухвал про поновлення провадження у справі слід керуватися вимогами, які ставляться до відправлення ухвал про порушення провадження, тобто рекомендованим листом з повідомленням.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду міста Києва від 23.07.2009 про поновлення провадження у справі (а.с. 60) була направлена сторонам 12.08.2009, про що свідчить відмітка на звороті ухвали, згідно із вищезазначеною Інструкцією, але доказів того, що сторони (в даному випадку відповідач) отримали вказану ухвалу, в матеріалах справи немає, про це свідчить відсутність зворотного повідомлення поштового відділення, що містить відмітку про отримання. Тобто, слід зробити висновок, що відповідач не був належним чином повідомлений про поновлення провадження у справі і призначення справи до розгляду.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Приписами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Справи № 52/143 і № 15/216 є взаємопов'язаними.
Хоча місцевий господарський суд не дотримався вимог ч. 3 ст. 79 ГПК України, і не зважив на те, що обставина, яка зумовила зупинення провадження у справі 52/143, не була усунута на момент прийняття рішення, однак це не є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, тим більше, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі № 15/216 рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Пунктом 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Зазначеними первинними документами, які засвідчують передання-прийняття товару у даній справі є видаткові накладні.
В тексті наявних у справі видаткових накладних № РН-072902 від 29.07.2008, № РН-073002 від 30.07.2008, № РН-073101 від 31.07.2008, а саме у графі: “Замовлення”, зазначено договір № 23/07/08-УПС-УВГ від 23.07.2008, таким чином, твердження відповідача про те, що поставка товару здійснювалась не на підставі зобов'язань по даному договору, а на підставі інших правовідносин, є безпідставним.
Отже, вимоги позивача є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають умовам договору і закону.
Нормами ГПК України апеляційній інстанції не надано повноважень повертати справи для нового розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 52/143 скасувати повністю і прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити повністю.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Укрзовнішгаз” (03151, м. Київ, вул. Мішина, 3; 01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 36/б, 6 поверх, ідентифікаційний код 31404416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромзв'язок” (03115 м. Київ, пл. Святошинська, 1, к. 272; 02099 м. Київ, вул. Зрошувальна, 2, ідентифікаційний код 21462727) 25000 грн. основного боргу, 5736,86 грн. пені, 717,11 грн. 3% річних, 314,54 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу № 52/143 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді