01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.12.2009 № 52/383
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Дергачова Ю.Б. (довіреність № 2 від 02.06.2009 р.)
від відповідача - Заєць Н.О. (довіреність № б/н від 21.10.2009 р.)
від третьої особи - Корнієнко Л.О. (довіреність № 589 від 01.10.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства швейної фабрики "Воронін"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.09.2009
у справі № 52/383 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Прайм Девелопментс"
до Відкритого акціонерного товариства швейної фабрики "Воронін"
третя особа Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про стягнення 25785,80 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСА Прайм Девелопментс” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства швейної фабрики „ВОРОНІН” (далі - відповідач) про стягнення з останнього 25785,80 грн. витрат на ремонт спільної часткової власності водопроводу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 р. позов задоволено повністю.
Рішення мотивоване тим, що, на думку суду першої інстанції, матеріалами справи підтверджується факт спільного користування позивачем та відповідачем водопровідною мережею, зокрема, Актом № 459 від 14.04.2009 р. розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж, та факт понесення позивачем витрат на ремонт трубопроводу. Отже, вимоги позивача про відшкодування витрат на ремонт спільної часткової власності водопроводу в розмірі 25 785,80 грн. підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки він не є власником тієї частини водопровідної мережі, на якій проводився ремонт, тому не повинен на підставі ст. 360 Цивільного кодексу України відшкодовувати позивачу витрати на ремонт спільної часткової власності водопроводу.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
У грудні 2008 року сталася аварія (прорив) на водопровідній мережі спільного користування Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА Прайм Девелопментс” (позивача) з Відкритим акціонерним товариством “Швейна фабрика „ВОРОНІН” (відповідачем).
Спільне користування вказаними водопровідними мережами підтверджується Актом № 459 від 14.04.2009 р. розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж, виданим Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”.
09.12.2008 р. позивачем було укладено договір з Фізичною особою -підприємцем Ковальовою Н.О., відповідно до п. 1.1. якого позивач (замовник) доручив, а виконавець - прийняв на себе виконання робіт по діагностиці інженерних мереж водопостачання та зобов'язався перерахувати виконавцю за виконані роботи 2500,00 грн. (п. 2.1. Договору).
Згідно підписаного між замовником та виконавцем Акту приймання виконаних робіт за договором від 09.12.2008 р. виконавець виконав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 2500,00 грн.
Платіжним дорученням № 573 від 11.12.2008 р. позивач перерахував на рахунок виконавця 2500,00 грн. оплати за діагностику інженерних мереж згідно договору та Акту виконаних робіт від 09.12.2008 р.
Крім того, 10.12.2008 р. між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІМШ” (підрядником) було укладено контракт № 10, відповідно до якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт по ремонту водопровідної мережі за адресою: вул. Жилянська, 43-А, у м. Києві.
Вартість робіт за контрактом склала 35028,00 грн., ПДВ - 7 005,60 грн., разом - 42033,60 грн. (п. 3.1. Договору).
19.12.2008 р. між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІМШ” (підрядником) було укладено додаткову угоду № 1 до контракту, відповідно до якої замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання додаткових робіт по ремонту водопровідної мережі за адресою: вул. Жилянська, 43, у м. Києві.
Вартість робіт за додатковою угодою склала 5865,00 грн., ПДВ - 1173,00 грн., разом - 7038,00 грн. (п. 2.1. Додаткової угоди).
Відповідно до підписаної замовником та підрядником довідки про вартість виконаних підрядних робіт за контрактом № 10 від 10.12.2008 р. за грудень 2008 року вартість виконаних робіт склала 42033,60 грн.
На виконання умов контракту № 10 від 10.12.2008 р. ТОВ “ІМШ” виконало підрядні роботи у грудні 2008 року на суму 42033,60 грн., що підтверджується підписаним між замовником та підрядником Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року.
Платіжними дорученнями № 576 від 12.12.2008 р. на суму 21 016,80 грн. та № 591 від 23.12.2008 р. на суму 21 016,80 грн. позивач здійснив оплату наданих послуг на загальну суму 42033,60 грн.
Відповідно до підписаної замовником та підрядником довідки про вартість виконаних підрядних робіт за додатковою угодою № 1 від 19.12.2008 р. до контракту за грудень 2008 року вартість виконаних робіт склала 7038,00 грн.
На виконання умов додаткової угоди № 1 від 19.12.2008 р. до контракту ТОВ “ІМШ” виконало підрядні роботи у грудні 2008 року на суму 7038,00 грн., що підтверджується підписаним між замовником та підрядником Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року.
Платіжним дорученням № 590 від 25.12.2008 р. на суму 7038,00 грн. позивач здійснив оплату виконаних робіт на суму 7038,00 грн.
Отже, загальна вартість виконаних робіт по ремонту водопровідної мережі складає 51 571,60 грн.
18.03.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 21 з вимогою відшкодувати 50% вартості відповідних ремонтних робіт в розмірі 25785,80 грн.
Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ч. 1 ст. 360 ЦК України).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується факт спільного користування позивачем та відповідачем водопровідною мережею та факт понесення позивачем витрат на ремонт трубопроводу.
Отже, на думку суду першої інстанції вимоги позивача про відшкодування витрат на ремонт спільної часткової власності водопроводу в розмірі 25785,80 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Як встановлено ч. 3 ст. 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ділянка водопровідних мереж, на якій позивачем проводився ремонт, знаходиться в спільній частковій власності позивача і відповідача.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 р. та від 25.11.2009 р. такі докази витребувались, але надані не були.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 1.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, виробник (Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводканал”) обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.
Як зазначено в Акті розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж від 23.12.2008 р. (копія міститься в матеріалах справи), станом на 23.12.2008 р. водопровідний ввід (водопровідні вводи), колодязі та запірна арматура знаходяться в технічно справному стані і перебувають на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСА Прайм Девелопментс”. Перебування спірних водопровідних мереж на балансі позивача також не заперечується Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” (лист № 12564/05.08-13/809 від 01.12.2009 р.). Отже за стан водопровідних мереж відповідає підприємство, у якого ці мережі знаходяться на балансі. Таким чином, за стан спірних водопровідних мереж відповідає позивач.
Докази того, що спірна ділянка водопровідних мереж знаходиться на балансі у відповідача, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для стягнення з відповідача витрат на ремонт спільної часткової власності водопроводу в розмірі 25785,80 грн. відсутні.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обгрунтував апеляційну скаргу належним чином, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства швейної фабрики „ВОРОНІН” задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 р. у справі № 52/383 скасувати повністю.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСА Прайм Девелопментс” (01004, м. Київ, вул. Антоновича, 14-Б, кв. 26, код ЄДРПОУ 32250611), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства швейної фабрики „ВОРОНІН” (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, код ЄДРПОУ 00309252) 128 (сто двадцять вісім) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Справу № 52/383 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
14.12.09 (відправлено)