01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2009 № 13/214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Громський О.Л.;
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "СТІОМІ-Холдінг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2009
у справі № 13/214 (суддя
за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар"
до ТОВ "СТІОМІ-Холдінг"
про відшкодування збитків - 20445,39 грн.
Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „ШАР” (далі - МПВКП „ШАР”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” (далі - ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ”) про стягнення нарахованого індексу інфляції за час прострочення у розмірі 7 114, 59 грн., суми нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 8 290, 80 грн., збитків в частині витрат за надання правової допомоги ТОВ „Авена” щодо захисту інтересів позивача в суді на загальну суму 5 040, 00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2009 порушено провадження у справі № 13/214 за позовом МПВКП „ШАР” до ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” про відшкодування збитків - 20 445, 39 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2009 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” на користь МПВКП „ШАР” 6 741, 00 грн. втрат від інфляції. В іншій частині у позові відмовив.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2009 ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити МПВКП „ШАР” в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 17.12.2009.
Від ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” 14.12.2009 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника товариства в іншому судовому процесі.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Зважаючи на те, що про час та місце судового засідання ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” було повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а надання повноважень на представництво інтересів сторони не обмежене певним колом осіб, то колегія суддів вважає за необхідне клопотання товариства відхилити та розглядати справу без участі представників ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ”, за наявними в ній матеріалами.
МПВКП „ШАР” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечувало та просило рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.02.2009 у справі № 16/10 частково задоволено позов МПВКП „ШАР” до ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” про стягнення 69 208, 36 грн. Суд стягнув з ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” на користь МПВКП „ШАР” 63 000, 00 грн. основного боргу та 134, 26 грн. річних.
Судом встановлено, що МПВКП „ШАР” 09.10.2008 за замовленням ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” поставило останньому 20 тон цукру загальною вартістю 68 000 грн., а ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” частково розрахувалося за поставлений товар в сумі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України МПВКП „ШАР” листом вих. № 3145 від 30.10.2008 направило ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” вимогу про сплату боргу.
Отже, господарським судом м. Києва при розгляді справи № 16/10 встановлено, що станом на 06.11.2008 заборгованість ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” перед МПВКП „ШАР” складала 63 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом м. Києва 13.02.2009 на виконання рішення господарського суду м. Києва № 16/10 від 03.02.2009, яке набрало законної сили з 13.02.2009, видано наказ про примусове стягнення з ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” на користь МПВКП „ШАР” 63 000, 00 грн. основного боргу, 134, 26 грн. річних, 631, 33 грн. державного мита та 116, 02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2009 боржнику ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” встановлено строк для добровільного виконання рішення господарського суду м. Києва у справі № 16/10 в строк до 01.04.2009.
Відповідно до виписки з особового рахунку, яка в належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи, кошти в сумі 63 881, 61 грн. згідно наказу господарського суду м. Києва № 16/10 були перераховані МПВКП „ШАР” 13.05.2009.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
З огляду на те, що ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” прострочило виконання грошового зобов'язання, не оплативши поставлений товар на вимогу МПВКП „ШАР”, та не надало суду доказів сплати суми втрат від інфляції, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині нарахування та стягнення 6 741, 00 грн. втрат від інфляції.
МПВКП „ШАР” також заявило вимогу про стягнення з ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” 8 290, 80 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вказано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Зважаючи на те, що сторонами не було досягнути згоди щодо розміру та порядку сплати пені за порушення зобов'язання у передбаченій законодавством формі, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено МПВКП „ШАР” у стягненні 8 290, 80 грн. пені.
Також МПВКП „ШАР” просило стягнути з ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” 5 040, 00 грн. збитків в частині витрат за надання правової допомоги ТОВ „Авена” щодо захисту інтересів позивача.
Між МПВКП „ШАР” (Замовник) та ТОВ „Авена” (Виконавець) 05.05.2009 укладено договір № 10-а на юридичне обслуговування, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець від імені і за рахунок Замовника бере на себе зобов'язання виконання наступних видів правової роботи в обсязі і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з Актом приймання-передачі послуг, наданих за договором № 10-а на юридичне обслуговування від 05.05.2009, підписаного сторонами 15.06.2009, Виконавець виконав, а Замовник прийняв комплекс консультаційних та юридичних послуг (робіт), спрямованих на реалізацію положень договору з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів щодо виникнення господарського спору, пов'язаного із судовим процесом за позовом Замовника до ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” по справі про відшкодування матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, на загальну суму 5 040, 00 грн.
Як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордеру № 2624, МПВКП „ШАР” через Подрушняк Н.О. оплатило ТОВ „Авена” юридичні послуги на суму 5 040, 00 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що сплачені МПВКП „ШАР” грошові кошти сплачені ТОВ „Авена” за договором № 10-а на юридичне обслуговування в розмірі 5 040, 00 грн., не є збитками у розумінні ст. 22 ГПК України, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено МПВКП „ШАР” у їх стягненні.
Відповідно до ст. 44 ЦК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ч. 1 ст.12 Закону України „Про адвокатуру”).
Оскільки, надані МПВКП „ШАР” докази не свідчать, що підприємство понесло витрати у розмірі 5 040, 00 грн. на послуги саме адвоката, то такі витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України і відшкодуванню не підлягають.
Доводи, наведені ТОВ „СТІОМІ-ХОЛДІНГ” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2009 у справі № 13/214 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/214 повернути господарському суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
21.12.09 (відправлено)