Іменем України
"07" грудня 2009 р. справа № 5020-5/483-4/181
За позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99703, місто Севастополь, вулиця Шевкопляса 41/22)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011 місто Севастополь, вулиця Луначарського 5 );
до Севастопольської міської Ради (99011 місто Севастополь, вулиця Леніна 3)
за участю прокурора міста Севастополя (99000, місто Севастополь, вулиця Павліченко 1)
про спонукання виконати певні дії
Судя О.С. Погребняк
Представники:
від позивача - ОСОБА_3 - довіреність ВЕХ № 005277 від 03.11.07
від відповідача (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -не з'явився;
від відповідача (Севастопольська міська рада) -не з'явився;
прокуратура міста Севастополя - Хахаліна В.В. посвідчення № 592 від 12.03.2009;
Суть спору:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви про включення об'єкту нерухомого майна -вбудованого приміщення на першому поверсі житлового будинку літ.“А”: нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з №89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації. Позивач також просив суд визнати за ним право на проведення приватизації спірного об'єкту шляхом викупу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської Ради було укладено договір оренди комунального майна, в процесі орендних правовідносин позивачем було погоджено проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні, ремонтні роботи були фактично проведені та затверджені Наказом № 198 Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської Ради. Позивач зазначає, що фактично ним було проведено ремонті роботи, які являються невідокремлюваними поліпшеннями, їх вартість перевищує 25 % від остаточної вартості об'єкту, мало місце звернення до правонаступника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської Ради -Фонду комунального майна із заявою про включення орендованого об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Позивач посилається на той факт, що Листом від 06.09.2007 вих. № 3020 Фонд комунального майна відмовив у включенні орендованого позивачем об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу з огляду на те, що на підставі рішення Севастопольської міської ради № 1926 від 15.05.2007 спірне приміщення включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на Закон України «Про малу приватизацію», який передбачає вичерпний перелік об'єктів, які не підлягають приватизації та вважає відмову Фонду комунального майна неправомірною.
Ухвалою суду від 18.10.2007 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.11.2007 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Севастопольську міську Раду.
В процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконним рішення сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, а також рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в частині включення до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, вбудованого приміщення, на першому поверсі житлового будинку літ.“А” нежилі приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Також у доповненні до позову позивач просив суд зобов'язати Севастопольську міську Раду розглянути та прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованого приміщення, на першому поверсі житлового будинку літ.“А”нежилі приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу (том 1 а.с.49-50).
Відповідачі позовні вимоги не визнали, мотивуючі свої заперечення тим, що рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, а також рішенням Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” Севастопольська міська Рада визнала спірний об'єкт, таким, що не підлягає приватизації.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 24.12.2007 у справі № 5020-5/483 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було задоволено. Суд визнав незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви про включення об'єкту нерухомого майна на першому поверсі житлового будинку літ.“А” нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41 з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, визнав за позивачем право на проведення приватизації вказаного об'єкту нерухомого майна, визнав недійсним рішення сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, в частині включення спірного об'єкту до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, визнав недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в частині включення спірного об'єкту до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.
Вказаним рішенням суд також зобов'язав Севастопольську міську Раду розглянути та прийняти рішення про включення спірного об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, зобов'язав Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію об'єкту шляхом його викупу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 рішення господарського суду м.Севастополя від 24.12.2007 залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 та рішення господарського суду м.Севастополя від 24.12.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с.119-126).
Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України, з посиланням на статті 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та статтю 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), зазначив, що приватизації повинно передувати рішення власника комунального майна. Зобов'язання міську раду прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, призводить до порушення прав власника комунального майна, які передбачені пунктом 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»щодо володіння, доцільного і ефективного користування і вільного розпорядження належним територіальній громаді майном.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи, позивач надав уточнення позовної заяви та просив суд:
- визнати за ним право на приватизацію об'єкту нерухомого майна -вбудованого приміщення на першому поверсі житлового будинку літ.“А”: нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з №89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд.80;
- зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради підготовити та передати на розгляд Севастопольської міської ради усі необхідні документи для приватизації спірного об'єкту;
- зобов'язати Севастопольську міську раду прийняти рішення стосовно заяви позивача про включення спірного об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації;
- зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію нерухомого майна (том 2 а.с.2-3).
Представник прокуратури м.Севастополя у судових засіданнях пояснив, що правова позиція прокуратури по суті даного спору була викладена в касаційному поданні та на момент нового розгляду справи залишилась незмінною.
Представник відповідача -Севастопольської міської ради, у судові засідання 24.09., 15.10., 03.11. не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи спищався належним чином. За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника Севастопольської міської ради.
Представнику прокуратури м.Севастополя, представникам позивача та відповідача у судових засіданнях були роз'яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
09.08.2004 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 являється Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець), був укладений договір № 84-04 оренди нерухомого майна -вбудованого приміщення загальної площею 462,00 м.кв., що знаходиться на першому та підвальному поверхах та розташоване в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.10-12).
Пунктом 7.1 Договору термін дії договору було встановлено до 08.09.2008.
В подальшому, до договору були внесені зміни щодо площі об'єкту оренди, а саме: протоколом від 12.09.2005 площа орендованого об'єкту склала 392,50 м.кв., протоколом від 11.07.2007 -393,50 м.кв (том 1 а.с.13).
Згідно нотаріально посвідченому договору № 84-04 від 03.08.2007 року, позивач є орендарем нерухомого майна -на першому поверсі житлового будинку літ.“А” нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.15-18).
Відповідно до пункту 5.1 Договору № 84-04 (пункт 5.2 згідно Договору від 03.08.2007), Орендар має право за згодою Орендодавця робити реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна та інші зміни, що забезпечать збільшення його вартості.
Судом встановлено, що згідно договору оренди від 09.08.2004 № 84-04, орендоване майно складається із вбудованого приміщення на першому поверсі житлового будинку літ.“А”нежилі приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
У зв'язку з необхідністю проведення ремонту об'єкту оренди, позивачем від РЕП № 7 було отримано довідку, відповідно до якої балансова вартість майна складає 413143,00 грн., залишкова вартість майна -104643,00 грн. (том 1 а.с.21).
З метою найбільш ефективного використання об'єкту оренди позивач звернувся до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням про отримання згоди на проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, яка збільшить його вартість .
15.10.2004 Наказом № 637 Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації узгодило позивачеві проведення ремонтно-будівельних робіт на орендованому ним об'єкті по АДРЕСА_2 за рахунок власних коштів орендаря -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 згідно кошторисної документації на суму 602822,00 грн. (том 1 а.с.22).
Після проведення ремонтних робіт позивач звернувся до Управління з питань майна комунальної власності із заявою про узгодження вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого приміщення.
10.03.2005 Наказом № 198 Управління з питань майна комунальної власності узгодило обсяг вартості невідокремлюваних поліпшень на суму 400496,00 грн., здійснених у нежитловому приміщені по АДРЕСА_2 за рахунок власних коштів позивача (том 1 а.с.23).
Таким чином, судом встановлено, що вартість здійснених позивачем поліпшень орендованого майна перевищує 25 % від його залишкової вартості.
У 2007 році суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Фонду комунального майна із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу вбудованого приміщення, на першому поверсі житлового будинку літ.“А” нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.24).
Листом від 06.09.2007 вих. № 3020 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив позивача про те, що його заява зареєстрована, однак, відповідно до пункту 1.1 рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін до рішення міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, що займаються ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” введені обмеження та встановлена заборона на приватизацію об'єктів комунальної власності, в тому числі об'єктів, розташованих на 1-х поверхах будівель, площа яких перевищує 250,00 м.кв. У зв'язку з тим, що орендований позивачем об'єкт розташований на першому поверсі та його площа перевищує 250,00 м.кв., відповідач повідомив, що розгляд питання про включення зазначеного об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, на теперішній час є неможливим (том 1 а.с.25).
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” (з подальшими змінами і доповненнями), державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (з подальшими змінами і доповненнями), приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.
Статтею 8 Закону України “Про приватизацію державного майна” передбачено, що покупцями об'єктів приватизації можуть бути, зокрема, громадяни України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради організує програму приватизації, є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює контроль їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачеві на підставі договору оренди було передано в оренду нерухоме майно - вбудовані приміщення на першому поверсі житлового будинку літ.“А” - нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про приватизацію державного майна”, державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме пункту 51, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна. Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Судом встановлено, що Наказами Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 15.10.2004 та від 10.03.2005 № 637 та № 198 позивачеві було надано дозвіл на проведення невідокремлених поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, було узгоджено проведення ремонтно-будівельних робіт на суму 400496,00 грн., а також було вказано, що компенсація витрат позивачу буде здійснена в ході здійснення приватизаційних процесів.
Як вбачається із матеріалів справи, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, відмовляючи позивачеві у включенні спірного об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, посилається на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, яким Севастопольська міська Раді визнала спірний об'єкт, таким, що не підлягає приватизації.
В той же час, суд приймає до уваги той факт, що вказане рішення прийнято Севастопольською міською радою після того, як Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради узгодив, а позивач здійснив поліпшення орендованого майна більш ніж на 25%.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Приймаючи до уваги той факт, що, згідно з довідкою РЕП № 7, балансова вартість майна складає 413143,00 грн., залишкова вартість майна складає 104643,00 грн., вартість невідокремлюваних поліпшень складає 400496,00 грн., суд приходить до висновку про набуття позивачем права на приватизацію орендованого ним приміщення шляхом викупу у зв'язку із здійсненням невідокремлюваних поліпшень вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Дослідивши обставини справи суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, до об'єктів приватизації групи «А»відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
Таким чином, судом встановлено, що зазначене вище майно - вбудовані приміщення, на першому поверсі житлового будинку літ.“А” - нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7, з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, віднесене до групи «А»об'єктів приватизації.
Пунктом 48 Програми встановлено, що продаж об'єктів групи «А»здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та цієї Програми.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Статтею 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.
Згідно зі статтею 6 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні (виробничі) колективи можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим та його представництв, а також за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад відповідного рівня.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Статтею 5 вказаного Закону України наведено перелік об'єктів, які мають загальнодержавне значення. Спірне приміщення до об'єктів, які мають загальнодержавне значення, не відноситься.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до органу приватизації із заявою про приватизацію орендованого об'єкту, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало та в силу положень Державної програми приватизації позивач набув право на приватизацію орендованого приміщення шляхом його викупу.
На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 права на приватизацію спірного майна, а також в частині зобов'язання Фонду комунального майна підготовити та передати на розгляд Севастопольської міської ради усі необхідні документи для приватизації спірного об'єкту являються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Севастопольську міську раду прийняти рішення стосовно заяви позивача про включення спірного об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
На підставі викладеного, суд зазначає, що зобов'язання міську раду прийняти конкретне рішення, зокрема, про включення об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, може призвести до порушення прав власника комунального майна, які передбачені пунктом 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»щодо володіння, доцільного і ефективного користування і вільного розпорядження належним територіальній громаді майном.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Приймаючи до уваги той факт, що за позивачем визнається право на приватизацію спірного майна, суд вважає можливим позовні вимоги у зазначеній вище частині задовольнити частково та зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути заяву позивача про включення спірного об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Позивачем також заявлені вимоги про зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію нерухомого майна.
Однак, суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог статей 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»у суду відсутні правові підстави зобов'язувати міську раду прийняти конкретне рішення, зокрема, про включення спірного об'єкту комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Оскільки обов'язок Фонду комунального майна здійснити приватизацію безпосередньо залежить від прийнятого Севастопольською міською радою рішення, суд вважає позовні вимоги в даній частині передчасними та не підлягаючими задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги той факт, що Севастопольська міська рада своїми діями права та охоронювані законом інтереси позивача не порушувала, у зв'язку з чим, підстави для покладення на неї судових витрат відсутні.
За таких обставин, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн. суд покладає на відповідача -Фонд комунального майна.
На підставі висловленого, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99703, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право на проведення приватизації шляхом викупу об'єкту нерухомого майна на першому поверсі житлового будинку літ. “А” - нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
3. Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, кідентифікаційний код 25750044) підготовити та передати на розгляд Севастопольської міської ради всі необхідні документи для приватизації суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99703, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) нерухомого майна на першому поверсі житлового будинку літ. “А” - нежитлові приміщення V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
4. Зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99703, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про включення об'єкту комунальної власності - нерухомого майна на першому поверсі житлового будинку літ. “А” - нежитлових приміщень V-1, V-2, V-5, V-6, V-7 з № 89-39 по № 89-41, з № 89-43 по № 89-45, № 89-47, № 89-49, № 89-64 загальною площею 393,50 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви.
5. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99703, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 10.12.2009
Розсилка:
1. ФОП ОСОБА_1
(99703, місто Севастополь, вулиця Шевкопляса41 квартира 22)
2. Фонд комунального майна СМР
(99011 місто Севастополь, вулиця Луначарського 5 );
3. Севастопольська міська Рада
(99011 м. Севастополь, вулиця Леніна 3)
4. Прокуратура міста Севастополя
(місто Севастополь, вулиця Павліченко 1)
5.Справа