Справа № 420/1370/20
16 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Філімоненка А.О.,
сторін:
представник позивача - Деркач І.Е.
представник відповідача - Пономаренко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. пр-т Шевченка, 2) про визнання протиправною та скасування постанови №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року, -
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) судовий збір у розмірі 1251 (тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 91 копійка.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що постановою Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03 жовтня 2019 року на позивача накладено штраф в розмірі 125190,00 грн. за порушення законодавства про працю. Позивач вважає, що висновки, які містить оскаржувана Постанова не відповідають дійсним обставинам, а тому Постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом.
26.03.2020 року за вх. № 13518/20 від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії посадових осіб Головного управління щодо притягнення Позивача до фінансової відповідальності є правомірними та обґрунтованими, здійснені на виконання приписів трудового законодавства, направлені на захист порушених трудових прав громадянки ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та скасування правомірно винесеної постанови про накладення штрафу № ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року.
Заяви чи клопотання від сторін.
17.03.2020 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
18.03.2020 року від представника позивача надійшла заява про виправлення описки.
13.05.2020 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
20.05.2020 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 20.05.2020 року.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою суду від 18.03.2020 року зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 20.03.2020 року виправлено технічну помилку в ухвалах суду.
20.05.2020 року, протокольною ухвалою суду, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
11.06.2020 року, в судовому засіданні в якості свідка допитана громадянка ОСОБА_2
16.06.2020 року судом, в якості свідка допитано ОСОБА_3 , головного державного інспектора відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області, який здійснював інспекційне відвідування ФОП Скрипай Євгенії Аркадіївни.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Обставини справи.
18.08.2019 року на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов лист від Всеукраїнської Громадської Організації “Євро Столиця” від 14.08.2019р. №17749, в якому зазначено, що під час рейду узбережжям смт. Затока на предмет виявлення фактів порушення трудового законодавства (в частині належного оформлення найманих працівників) та вживання превентивних заходів щодо запобігання порушенням трудового законодавства, які можуть мати суспільно небезпечний та резонансний характер, ними було з'ясовано, що більшість закладів громадського харчування та закладів з надання послуг тимчасового проживання використовують працю людей без оформлення трудових відносин, серед яких в тому числі й заклад ФОП ОСОБА_1 - “ ОСОБА_4 ” (а.с.78).
28.08.2019 року головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Черновим М. на ім'я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайді М. передана службова записка, щодо прийняття рішення доцільності здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю на підставі листа Всеукраїнської Громадської Організації “Євро Столиця” від 14.08.2019р. (а.с.77).
Наказом Головного управління Держпраці в Одеській області № 1591 від 28.08.2019 р. “Про проведення інспекційного відвідування” прийнято рішення здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП Скрипай Євгенії ОСОБА_5 , яка здійснює господарську діяльність за адресою: 67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 101 (заклад “Friend's Club”), з питань забезпечення застосування правових норм, зокрема належного оформлення трудових відносин, в тому числі використання праці дітей та підлітків, заробітної плати, тривалості робочого часу та з інших подібних питань, які передбачені розділами 3, 4, 6, 7 частин І, ІІ Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017р. №1338 (а.с.76).
Як вбачається з наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №1591 від 28.08.2019 р., підставою для його прийняття стали: вимоги Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004р. №1985-VI, ст. ст. 15, 19 Закону України “Про звернення громадян”, ст.35 Закону України “Про оплату праці”, ст. 2, ч.1-4, 6 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96, Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, яке затверджено наказом від 03.08.2018р. №84 з урахуванням інформації викладеної у листі Всеукраїнської Громадської Організації “Євро Столиця” від 14.08.2019 р. №17749 щодо використання праці людей без оформлення трудових відносин, праці неповнолітніх дітей, невиплати заробітної плати та інших порушень трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у закладі “Friend's Club” та на підставі службової записки Чернова М.І від 28.08.2019 року.
30.08.2019 року на підставі направлення № 15/01-29-3063 від 28.08.2019 року (79), проведено інспекційне відвідування ФОП Скрипай Євгенії ОСОБА_5 , яка здійснює господарську діяльність за адресою: 67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 101 (заклад “Friend's Club”).
За результатами відвідування головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Черновим М.І. складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року, відповідно до якого позивачем порушено норми ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки за місцем здійснення господарської діяльності була присутня особа, яка виконувала певні посадові обов'язки в інтересах ФОП, а саме готувала їжу. У ФОП відсутні документи, які підтверджують укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням з ОСОБА_2 у період з 29.08.2019 р. по 30.08.2019 р. (а.с.81-88).
Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення в яких зазначила, що вона не здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки це приватний будинок. Найманих працівників не має, час від часу допомагають син та племінниця (а.с.89).
02.09.2019 року головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Черновим М.І. винесено припис про усунення виявлених порушень № ОД957/1652/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення виявлені під час інспекційного відвідування (а.с.90-91).
09.09.2019 року головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Черновим М.І. на ім'я першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С. подано службову записку з проханням прийняти до розгляду справу про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП (а.с.93).
13.09.2019 № 15/01-33-8308 ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи щодо наявності підстав для накладення штрафу, яке направлено рекомендованим листом на адресу позивача (а.с.94).
03.10.2019 року Першим заступником начальника Головного управління С.В. Байдюком винесено постанову №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. (96-97).
18.12.2019 року № 15/01-33-11360 Головним управлінням Держпраці в Одеській області на адресу Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Постанови про накладання штрафу №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь державного бюджету України суми штрафу у розмірі 125 190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. (а.с.100-101).
15.01.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 60974410 про стягнення штрафу з ФОП ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 125 190,00 грн. на підставі Постанови про накладання штрафу №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року (а.с.28).
Позивач у позовній заяві зазначає, що при складанні Акту інспекційного відвідування № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року присутня не була, ні його копію, ні копію Припису про усунення виявлених порушень № ОД957/1652/АВ/П, ні копію оскаржуваної Постанови не отримувала, що фактично позбавило Позивача подати в письмові формі свої пояснення та зауваження.
Жодного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу згідно акту інспекційного відвідування від 30.08.2019 року Позивач не отримувала.
Про існування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03 жовтня 2019 року позивачці стало відомо лише після відкриття виконаного провадження з примусового стягнення штрафу - 15 січня 2020 року.
З Актом інспекційного відвідування № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року та Приписом про усунення виявлених порушень № ОД957/1652/АВ/П Позивач була ознайомлена 06.02.2020 року на підставі поданої нею заяви до Головного управління Держпраці в Одеській області від 23.01.2020 року.
З оскаржуваною Постановою Позивач ознайомилась та отримала її копію 11.02.2020 року в Білгород-Дністровському міськрайонному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що старшим державним виконавцем Лебеденко І.В. складено відповідний Акт державного виконавця (а.с.27).
Позивач вважає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем законодавства про працю, а саме ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України щодо фактичного допущення працівників до роботи без оформлення трудового договору, не відповідають дійсності та є необґрунтованими.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8. статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Відповідно до ст.6 Конвенції “Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”(далі - Закон № 877).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877, заходи контролю здійснюються органами, зокрема державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, ч. 4, 6-8, абзацу 2 .ч. 10, ч. 13-14 статті 4, ч. 1-4 статті 5, ч. 3 статті 6, частин 1-4 та 6 статті 7, статей 9-10, 19-21, ч. 3 статті 22 цього Закону.
Статтею 6 Закону № 877 встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Разом з тим, ч. 1 ст. 6 Закону №877 визначено, що фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Відповідно до ч.2, 3 ст.6 Закону №877 встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 1 статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Висновки суду.
Оцінюючи рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з Акту інспекційного відвідування № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року, підставою для накладення штрафу є порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Як встановлено судом, в Акті інспекційного відвідування від № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року зафіксовано те, що «під час інспекційного відвідування була зафіксована на фото-відео фіксацію особа, яка в фартуху займалась приготуванням їжі, також на території закладу «Friend's Club» є меню з переліком страв. Громадянка ОСОБА_2 зазначила, що працює кухарем та є сестрою чоловіка ОСОБА_1 ». Також зазначено, що процес відвідування зафіксовано засобами фото-відеотехніки.
Відтак, відповідач стверджує, що в ході інспекційного відвідування встановлено допуск ФОП ОСОБА_1 до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Єдиним, наданим відповідачем, доказом на підтвердження зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем законодавства про працю, є матеріали, зафіксовані засобами відеотехніки в ході інспекційних відвідування, які були надані до суду. Проте у вказаних відеоматеріалах не зафіксовано виявленої особи за виробничим процесом. Крім того, як встановлено судом в ході судового засідання, інспектор ОСОБА_3 не запитував ОСОБА_2 ким та де вона працює та чи перебуває вона у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .
Отже суд не приймає до уваги надані відповідачем відео матеріали, як належні та допустимі докази встановлення факту виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків у ФОП ОСОБА_1 . Жодних інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як роботодавцем, та ОСОБА_2 , як працівником, трудових відносин в ході проведення перевірки відповідачем не надано.
Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що під час інспекційного відвідування була зафіксована особа, яка займалась приготуванням їжі. Під час судового допиту ОСОБА_3 судом встановлено, що висновок відносно громадянки ОСОБА_2 інспектором був зроблений на підставі перебування вказаної особи на території закладу, а саме на кухні під час приготування їжі. Однак, в судовому засіданні інспектор повідомив, що питання стосовно трудового договору та щодо отримання заробітної плати не задавались. На питання, інспектора, чим займалась ОСОБА_6 , отримав відповідь, що вона працює та відпочиває.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що ніколи не працювала у ФОП ОСОБА_1 , 30.08.2019 року дійсно готувала їжу, проте в трудових відносинах із позивачем не перебуває, кухарем не працює, знаходилась на території закладу з метою відпочинку, оскільки є родичкою ОСОБА_1 , а саме сестрою чоловіка позивачки. Також зазначила, що ніколи не працювала кухарем та востаннє працювала начальником відділення Укрпошти.
Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню в силу вимог частини першої статті 78 КАС України. Отже дійшов висновку, що трудові права ОСОБА_2 не порушувались, оскільки не виникали.
Факт перебування особи на території закладу “Friend's Club”, який є приватним будинком, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов'язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.
Відтак, оскільки матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, тому висновки відповідача, наведені в Акті інспекційного відвідування № ОД957/1652/АВ від 30.08.2019 року щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, є такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень на предмет відповідності вказаним критеріям, суд зазначає, що Постанова від 03.10.2019 року № ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті такої постанови не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому така постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови №ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД957/1652/АВ/П/ТД-ФС від 03.10.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) судовий збір у розмірі 1251 (тисячу двісті п'ятдесят одну) гривню 91 копійку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.06.2020 року.
Суддя Бутенко А.В.
.