Справа № 420/4115/20
25 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, вул. б-р Лесі Українки, 27/2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії, в якому, позивач, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Київської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 21830,86 грн.
- стягнути з прокуратури Київської області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в розмірі 21830,86 гривень (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять гривень 86 копійок).
- стягнути з прокуратури Київської області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач працював в органах прокуратури з 26.07.2010 року. Наказом Прокуратури Київської області від 17.04.2020 року позивача звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні. Проте, як зазначає позивач, вихідна допомога при звільненні йому не виплачувалась.
Таким чином, не нарахування та не вилата такої вихідної допомоги свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки в день фактичного звільнення із займаної посади, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Також, у випадку невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, законодавством України, а саме ст. 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, що передбачає обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Позивач вважає, що в порушення вимог чинного законодавства прокуратурою Київської області не проведено остаточний розрахунок та не виплачено усі належні виплати при звільненні, чим порушено права та законні інтереси позивача.
Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви, клопотання від сторін.
15.06.2020 року за вх. № 22732/20 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності позивача та його представника.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчиненні судом.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
15.06.2020 року, сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
Обставини справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 безперервно працював в органах прокуратури з 26.07.2010 року, що підтверджується записами № 6-21 у трудовій книжці позивача.
Наказом прокуратури Київської області № 161к від 17.04.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.04.2020 року.
05.05.2020 року позивач надіслав до прокуратури Київської області запит про надання публічної інформації з вимогою надати інформацію чи була нарахована та виплачена при звільненні ОСОБА_1 вихідна допомога в порядку статті 44 Кодексу законів про працю України.
Листом від 12.05.2020 року № 27-96 вих-20 відповідач повідомив, що вихідна допомога ОСОБА_1 згідно ст.44 Кодексу законів про працю України не виплачувалась.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
На виконання вимог ст.123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закон України №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з п.9 ч.1 ст.51 цього Закону прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду , або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст.36, 38-41 КЗпП визначено статтею 44 КЗпП України.
Висновки суду.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
На момент звільнення позивача набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №187-ІХ від 19.09.2019 р. з наступними змінами, п.2 ч.1 якого доповнено ст.40 КЗпП України частиною п'ятою такого змісту:
«Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України щодо звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених ч.1 ст.40 КЗпП.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 року, у тому числі ч.1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15.07.2015 року на підставі п.1 пп.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року були відсутні.
Суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі №820/1119/16.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа “Руїз Торіха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.