Справа №:755/7255/20
"05" червня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 законний представник малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Корпорації «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк» Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення,-
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 законний представник малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Корпорації «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк» Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виходячи з предмету позову, позивач обираючи спосіб захисту для відновлювання порушених прав шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, посилається як правове обґрунтування підстав позову на положення ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Разом з тим, суб'єктами відповідальності за шкоду є лише суб'єкти господарювання, якими в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виступають:
виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;
виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;
продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Відповідно до предмету позову, підставою звернення позивача не є порушення з боку відповідачів Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом, а саме: стягнення коштів.
Вимога про стягнення коштів, заявлена в тому вигляді, в якому вона міститься в позові, не може вважатись вимогою в порядку захисту прав споживача, оскільки не передбачено такого способу захисту у стаття 10 Закону України «Про захист прав споживача», яка регулює права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Крім того, позивачем пред'явлено позов до фізичної особи, в той же час положення Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до відносин, які виникли між споживачем та суб'єктом підприємницької діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 законний представник малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Корпорації «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк» Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення, не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за його зареєстрованим місцем проживання, що дає підстави для подальшого розгляду справи за правилами територіальної підсудності, тобто за зареєстрованою адресою відповідача - ОСОБА_5 , що територіально відноситься до Печерського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. 2, 4, 27, 28, 31, 260, 354 ЦПК України,
Цивільну справу № 755/7255/20 (провадження № 2/755/3597/20) за позовом ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 законний представник малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Корпорації «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк» Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення, передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: