Справа № 2-77\10
Іменем України
04 лютого 2010 року Краснолуцький міський суд Луганської області
в складі: - головуючого - судді - Палюх Т.Д.
при секретарі - Лебединець О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Красному Лучі
справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Краснолувуглебуд” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивач 16.10.2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в обгрунтування якого зазначив, що знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 18.05.2006року по 25.08.2007року, звільнився за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
При звільненні відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України не провів з ним повний розрахунок, тому за рішенням Краснолуцького міського суду від 20.07.2009року у справі № 2-2357/09 на користь позивача була стягнута з відповідача заборгованість з заробітної плати за серпень 2007року в сумі 1418,52грн.
Позивач просить суд суд відповідно до положень ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24 254,04грн.( по дату ухвалення рішення суду про стягнення зарплати 20.07.2009року у справі № 2-2357), , виходячи з середньоденної заробітної плати 67,56грн. відповідно до довідки відповідача(а.с.27), про що 03.12.2009року надав суду уточнену позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
Представник відповідача заявлені вимоги не визнав, суду пояснив, що на його думку, позивач пропустив тримісячний строк строк звернення до суду, оскільки відповідно до ст.233 КЗпП України гарантія на звернення про порушення законодавства про оплату праці без обмежень строку не розповсюджується на правовідносини, які склалися між сторонами в результаті затримки виплати розрахунку.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000 грн., в іншій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник у всякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що з позивачем при звільненні його за власним бажанням
за наказом № 52-к від 28.08.2007 року( звільнений з 25.08.2007року) відповідачем не був проведений остаточний розрахунок, тому за рішенням суду від 20.08.2009 року у справі № 2-2357/09 з ВАТ „Краснолучвуглебуд” на користь позивача стягнуто 1 418,53 грн. заборгованості з заробітної плати.
Представник відповідача не надав суду доказів на спростування доводів позивача стосовно вини відповідача в несвоєчасному проведенні остаточного розрахунку.
Згідно з довідкою, наданою відповідачем(а.с.27), середньоденний заробіток позивача за червень-липень 2007року складає 67,56 грн., кількість робочих днів з 28 серпня 2007року й по 20.07.2009року складає 475 робочих днів, отже сума середнього заробітку мала б складати 32 091грн.(475 х 67,56грн.), але, виходячи з роз"яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд вважає, що стягненню може підлягати сума не більша за 5 000грн., оскільки сума фактичної заборгованості 1 418,53грн. порівняно з сумою середнього заробітку
не є істотною.
Судом встановлено, що виплата всіх належних позивачеві сум не проведена з часу звільнення до часу ухвалення рішення у справі № 2-2357/09 (20липня 2009року), а тому ствердження представника відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду не є правильним, оскільки позивач звернувся до суду до 20 жовтня 2009 року, тобто до закінчення тримісячного строку, який у цьому разі починає свій перебіг з дня ухвалення судового рішення про стягнення заборгованих сум заробітної плати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212-215,218 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 24 грудня 1999року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Краснолучвуглебуд” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. При виплаті зазначеної суми відрахувати встановлені Законом суми податків та обов"язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ВАТ „Краснолучвуглебуд” судовий збір в дохід держави в сумі 51грн. та судові витрати з інформаційно- техничного забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області
шляхом подачи у 10-денній строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням у 20-денний строк після цього апеляційної скарги, або порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: