Справа № 2-76\10
Іменем України
04 березня 2010 року Краснолуцький міський суд Луганської області
в складі: - головуючого - судді - Палюх Т.Д.
при секретарі - Лебединець О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Красному Лучі
справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Краснолувуглебуд” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивач 29.10.2009 року звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначив, що знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 03.10.2003року по 03.03.2009року, звільнився за п.5 ст.36 КЗпП України. У дійсний час він знову знаходиться з відповідачем у трудових відносинах з 13.05.2009року.
При звільненні 03.03.2009року відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України не провів з ним остаточний розрахунок, заборгованість з заробітної плати за жовтень та листопад 2007року складає 2 268,02грн., за березень 2009року - 451,66грн.. всього невиплачена при звільненні сума складає 2719,68грн. Крім того, вже утворилась заборгованість з заробітної плати за період існуючих трудових відносин за травень 2009року в сумі 2000,65грн. загальна сума заборгованості складає 4720,33грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 4 720,33грн., стягнути відповідно до положень ст. 117 КЗпП України з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 277,28грн. та спричинену йому порушенням його трудових прав моральну шкоду в сумі 2000грн.
В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, про що надав суду уточнену позовну заяву від 02.03.2009року: просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку з момента звільнення 03.03.2009року й до розгляду справи в суді по 02.03.2010року, в сумі 28 557,50 грн.із розрахунку середньоденного заробітку відповідно до довідки відповідача 114,23грн. х 250 робочих днів = 28 557,50грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
Представник відповідача заявлені вимоги не визнав, суду пояснив, що на його думку, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 233 КЗпП України гарантія на звернення про порушення законодавства про оплату праці без обмежень строку не розповсюджується на правовідносини, які склалися між сторонами в результаті затримки виплати розрахунку. Суду підтвердив,
що дійсно, по цей час заборгованість з заробітної плати в сумі 4720,22грн. позивачу не виплачена.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000 грн., в іншій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивачу при звільненні його за п.5 ст. 36 КЗпП України
за переведенням на іншу роботу на інше підприємство за його згодою за наказом
№ 13-к від 03.03.2009 відповідачем не були виплачені належні йому суми.
Представник відповідача не надав суду доказів на спростування доводів позивача стосовно вини відповідача в несвоєчасному проведенні остаточного розрахунку.
Згідно з довідкою відповідача середньоденний заробіток позивача складає 114,23 грн., кількість робочих днів заявленого у позові строку з 03 березня 2009року
по 02.03.2010 року складає 250 робочих днів, отже сума середнього заробітку мала б складати 28 557,50грн.(250 х 114,23грн.), але, виходячи з роз"яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд вважає, що стягненню може підлягати сума не більша за 5 000грн., оскільки невиплачена при звільненні сума 2 719,68грн. порівняно з сумою середнього заробітку не є істотною.
Судом встановлено, що виплата всіх належних позивачеві сум не проведена з часу звільнення 03.03.2009року по дійсний час, а тому ствердження представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду не є правильним, оскільки, виходячи з роз"яснень, викладених у пункті 25 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 тримісячний строк у цьому разі починає свій перебіг з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212-215,218 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 24 грудня 1999року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Краснолучвуглебуд” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. При виплаті зазначеної суми відрахувати встановлені законом суми податків та обов"язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ВАТ „Краснолучвуглебуд” судовий збір в дохід держави в сумі 51грн. та судові витрати з інформаційно- техничного забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області
шляхом подачи у 10-денній строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням у 20-денний строк після цього апеляційної скарги, або порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: