ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/34814.12.09
За позовом Приватного підприємства «Галафрут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче Віта»
про стягнення 130615,50 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Курицин А.В. (довіреність № б/н від 11.12.2009 р.),
Мокрий О.М. (довіреність № б/н від 11.12.2009 р.)
Від відповідача: Гурова Г.В. (довіреність № 320/11 від 26.08.2009 р.
Приватне підприємство «Галафрут»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче Віта»(відповідача) про стягнення 130615,50 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу № 11/03 від 25.02.2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/348 та призначено справу до розгляду на 23.11.2009 р. о 09:50 год.
Представники сторін в судове засідання 23.11.2009 р. не з»явились, вимоги ухвали суду від 28.10.2009 р. не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009 р. о 09:50 год.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/348 від 28.10.2009 р. та від 23.11.2009 р. були направлені позивачу і відповідачу за їх поштовими адресами, вказаними позивачем у позовній заяві. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітки на їх зворотньому боці.
14.12.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, зокрема витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АГ № 521117 щодо ТОВ «Дольче Віта»станом на 09.12.2009 р., відповідно до якого місцезнаходженням останнього є наступна адреса: 02099, м. Київ, Бориспільське шосе, будинок 7-Б.
14.12.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав також Заяву про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р., згідно якої зменшив вимоги в частині основного боргу та просив стягнути з відповідача 95615,50 грн. основного боргу з огляду на сплату відповідачем в період з 26.10.209 р. по 10.11.2009 р. на користь позивача 35000,00 грн. (надалі -Заява). В той же час, відповідно до Заяви позивач звернувся з додатковою вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 10704,04 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1495,22 грн. на підставі Договору купівлі - продажу № 11/03 від 25.02.2009 р.
Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обов'язки сторін, якими вони наділяються з метою їх використання щодо всебічного, повного то об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого досудового врегулювання спору у видках, передбачених статтею 5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог (ч. 4 ст. 22 ГПК України).
Предмет позову -це певна матеріально -правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову -це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасно їх зміна не допускається. (п. 3.7. Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/1289 з послідуючими змінами та доповненнями та п. 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228).
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” також зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
З огляду на заявления позивачем ще кількох вимог додатково до викладеної у позовній заяві вимоги про стягнення основного боргу, зокрема, вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних, суд приймає в судовому засіданні 14.12.2009 р. до розгляду Заяву позивача у якості заяви про зміну предмету позову. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 107814,76 грн., з яких: 95615,50 грн. - сума основного боргу, 10704,04 грн. -сума пені та 1495,22 грн. - сума 3 % річних. При цьому суд враховує, що до Заяви позивачем додані докази надсилання її копії за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: фіскальний чек № 5548 від 10.12.2009 р. з описом вкладення у цінний лист (знаходяться в матеріалах справи), а рівно дії позивача не суперечать приписам статей 4-2 та 4-3 та частин першої -третьої статті 22 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2009 р. подав для залучення до матеріалів справи Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 р. по 30.09.09 р., відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 145615,50 грн. станом на 30.09.2009 р.
Відповідач в судове засідання 14.12.2009 р. з»явився, проте відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 28.10.2009 р. та від 23.11.2009 р. не подав і не надіслав, надав в судовому засіданні 14.12.2009 р. усні пояснення, відповідно до яких проти позову заперечував повністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 28.10.2009 р. була направлена сторонам 29.10.2009 р. (підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали) суд прийшов до висновку, що відповідач мав достатньо часу та всі можливості для складання та подання (надіслання) господарському суду та позивачу відзиву на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.12.2009 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
25.02.2009 року між Приватним підприємством «Галафрут»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дольче Віта»(відповідач) укладено Договір № 11/03 купівлі -продажу від 25.02.2009 р. (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) товар, асортимент і ціна якого зазначені в специфікації, партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.
Сторони домовились, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на складі Покупця та підписання сторонами відповідних накладних (п. 4.3 Договору), а ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід»ємною частиною Договору (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем (відповідачем) протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання Покупцем товару від Продавця (позивача), шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.
Пунктом 8.2.3 Договору встановлений обов»язок відповідача оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.
За порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки (п. 9.2.1 Договору).
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу за період з 27.02.2009 р. по 18.09.2009 р. товар на загальну суму 885715,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
На твердження позивача, станом на 14.12.2009 р. (дату подання до суду Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р.) зобов'язання по оплаті поставленого товару відповідачем виконано лише частково у розмірі 790100,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками та Актом зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 р. по 30.09.09 р. (копії знаходяться в матеріалах справи).
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача (станом на 14.12.2009 р.) виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 95615,50 грн. (885715,50 грн., загальна сума поставленого товару відповідно до спірних видаткових накладних -790100,00 грн., сума часткових розрахунків за поставлений товар = 95615,50 грн., основний борг).
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № 11/03 купівлі -продажу від 25.02.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Видаткові накладні та Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 р. по 30.09.09 р., підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а тому приймаються судом у якості належних доказів отримання відповідачем спірного товару на суму 885715,50 грн.
При цьому суд також враховує, що відповідно до Акту зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 р. по 30.09.09 р. відповідач визнав станом на 30.09.2009 р. заборгованість перед позивачем у сумі 145615,50 грн. Наведений акт складений сторонами з урахуванням сум видаткових накладних на поставку товару та банківських виписок щодо оплати цього товару, зокрема, банківські виписки містять посилання щодо здійснення оплати саме на підставі Договору № 11/03 від 25.02.2009 р.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти в розмірі 790100,00 грн. (755100,00 грн. станом на час звернення з позовом до суду, що підтверджується банківськими виписками, доданими позивачем до позовної заяви + 35000,00 грн. за період з 26.10.2009 р. по 10.11.2009 р., що підтверджується банківськими виписками, доданими позивачем до Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р. = 790100,00 грн.).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем (відповідачем) протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання Покупцем товару від Продавця (позивача), шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.
З урахуванням положень вищенаведеного пункту Договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав (останню поставку товару позивачем було здійснено 18.09.2009 р.).
Проте, заборгованість по спірним видатковим накладним у сумі 95615,50 грн. (885715,50 грн., загальна сума поставленого товару відповідно до спірних видаткових накладних -790100,00 грн., сума часткових розрахунків за поставлений товар = 95615,50 грн., основний борг) відповідач, станом на 14.12.2009 р. не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару (п.п. 1.1, 6.1, 8.2.3 Договору)..
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач проти позову усно заперечував, проте доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 95615,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Позивачем відповідно до позову з урахуванням Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р. заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 10704,04 грн. пені та 1495,22 грн. 3 % річних.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 9.2.1 Договору встановлено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 даного Договору, Покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки (п. 9.2.1 Договору).
Фактично позивач здійснив розрахунок пені від простроченої суми (з урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків за спірним Договором) та за періоди, що вказані у Розрахунку пені (додаток № 1 до Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р.). Загальна сума пені до стягнення згідно Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р. за розрахунком позивача становить 10704,04 грн.
Згідно Листа Національного банку України від 16.02.2009 р. № 14-011/1778-2395 та Постанов Національного банку України від 12.06.2009 р. № 343 та від 10.08.2009 р. № 468 у зазначений позивачем для нарахування пені період (з 27.03.2009 р. по 09.12.2009 р.) облікова ставка НБУ становила: 12,0% в період з 16.02.2009 р. по 14.06.2009 р., 1% в період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. та 10,25% в період з 12.08.2009 р.
Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10704,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1495,22 грн. від простроченої суми (з урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків за спірним Договором) та за періоди, що вказані у Розрахунку 3 процентів річних (додаток № 2 до Заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р.)
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1495,22 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того суд враховує, що відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.
Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Фактично позивач звернувся до суду 19.10.2009 р. з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче Віта»про стягнення 130615,50 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу № 11/03 від 25.02.2009 р., за подання якої у відповідності до ст. 46 ГПК України сплатив державне мито у сумі 1306,20 грн. (квитанція № ПН 8661 від 16.10.2009 р. знаходиться в матеріалах справи).
Проте, 14.12.2009 р. суд прийняв до розгляду подану позивачем Заяву про уточнення позовних вимог від 09.12.2009 р., відповідно до якої новою ціною позову є 107814,76 грн.
За наведених обставин, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині фактичного зменшення позивачем на 22800,74 грн. ціни позову, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (130615,50 грн. - 107814,76 грн. = 22800,74 грн.).
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509,525, 526, 549, 611, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 66, 69, 77, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче Віта»(02099, м. Київ, Бориспільське шосе, будинок 7-Б; ідентифікаційний код № 32206630; рахунок № 2600402432 в АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Галафрут»(51934, Дніпропетровська обл., Баглійський район, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, буд 94, кв. 11; ідентифікаційний код № 36182137; рахунок № 26005211972200 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) 95615,50 грн. (дев»яносто п»ять тисяч шістсот п»ятнадцять гривень 50 коп.) основного боргу, 10704,04 грн. (десять тисяч сімсот чотири тисячі 04 коп.) пені, 1495,22 грн. (одну тисячу чотириста дев»яносто п»ять гривень 22 коп.) трьох процентів річних, 1078,18 грн. (одну тисячу сімдесят вісім гривень 18 коп.) держмита та 194,80 грн. (сто дев»яносто чотири гривні 80 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 16.12.2009р.