24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/502/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року (головуючий суддя у І інстанції - Лазаренко М.С., повний текст рішення складено 20.03.2020 року) в адміністративній справі №280/502/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 року №Ф-190-49 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною у зв'язку з тим, що він, починаючи з 2016 року не веде господарську діяльність як фізична особа-підприємець, оскільки працював в ТОВ «Агропроінвест 08», яке і сплачувало єдиний соціальний внесок, в тому числі за останні три роки (2017-2019 роки).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 року № Ф-190-49, прийнятою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області щодо оплати ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,62 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно даних ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 з 06.04.2001 року взято на облік відповідача. 01.02.2019 року позивачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, стан платника « 11» - Припинено, але не знято з обліку. Отже, в період з 06.04.2001 року по 01.02.2019 року позивач перебував на обліку у відповідача як діюча фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Зазначає, що з 01.01.2017 року, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа-підприємець не отримувала дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, вона повинна нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати. Строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування за 2017 рік встановлений до 10 лютого наступного року, тобто 09.02.2018 року. У зв'язку з несплатою позивачем добровільно єдиного внеску до 09.02.2018 року, йому автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника податків у сумі 8448,00 грн. Вважає, що нарахування в інтегрованій картці платника податків єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведені відповідно до вимог чинного законодавства.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 04.04.2001 у Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м.Запоріжжя, Олександрівської ДПІ (Комунарському районі м. Запоріжжя) на спрощеній системі оподаткування.
01.02.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.
З 2016 року не подає податкової та іншої звітності, оскільки, як стверджує, не здійснював підприємницьку діяльність.
Згідно з довідками від 31.01.2019 № АП000000009 за позивача у період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року нараховувся та сплачувався єдиний соціальний внесок ТОВ «Агропроінвест».
05.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-190-49, відповідно до якої сума заборгованості зі сплати єдиного внеску позивача становить 18276,62 грн.
Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-190-49 від 05.11.2019 року, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували цей факт. Більше того, 01.02.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача. В цей же час, згідно з довідками від 31.01.2019 № АП000000009 за ОСОБА_1 ТОВ «Агропроінвест» нараховувся та сплачувався єдиний соціальний внесок. Також зауважено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Головне управління ДПС у Запорізькій області мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Між тим, позивач не подавав звітність, відповідач не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи, а оспорювана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, відповідачем протиправно сформовано вимогу від 05.11.2019 року №Ф-190-49.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Підпунктом 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 1, 2, 3 та 4 квартали 2017 року у загальному розмірі 8448,00 грн. (704 грн. за місяць), за 1, 2, 3 та 4 квартали 2018 року у загальному розмірі 9828,72 грн. (819.06 грн. за місяць).
Між тим, як вбачається з пояснень позивача, останній починаючи з 2016 року працевлаштований найманим працівником, доказів на спростування цього факту, відповідачем не надано.
При цьому, такі докази могли б бути отримані під час проведення перевірки.
Більше того, 01.02.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В цей же час, згідно з довідками від 31.01.2019 № АП000000009 за позивача нараховувся та сплачувався єдиний соціальний внесок ТОВ «Агропроінвест».
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та приписи чинного законодавства, податковим органом протиправно нараховано єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю за період з 2017 по 2018 рік, що свідчить про безпідставність спірної вимоги та необхідності її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року в адміністративній справі №280/502/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 24.06.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай