Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"16" грудня 2009 р. № 2а- 41590/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Курило Л.В.,
за участі секретаря - Воронкової К.П.,
за участі: позивачів -ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокуратури Київського району м. Харкова, прокурора Київського районум. Харкова - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивачі -ОСОБА_1, ОСОБА_2 -звернулись до суду з позовом, в якому просять суд визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови в збиранні інформації шляхом фотографування матеріалів перевірки, визнати, що відповідачі перевищили свої посадові повноваження, визнати, що відповідачами порушено право позивачів на збирання інформації та право на фотографування матеріалів перевірки, зобов'язати відповідачів усунути порушення прав позивачів та надати можливість сфотографувати матеріали перевірки, заборонити відповідачам обмежувати позивачів в праві збирати інформацію шляхом фотографування. Крім того, позивачі просять постановити окрему ухвалу щодо відповідачів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що 16.02.2009 року в прокуратурі Київського району м. Харкова на ім'я прокурора В.Цимбалюка було подано заяву, в якій позивачі просили надати можливість сфотографувати матеріали перевірки по заяві ОСОБА_1 від 16.04.2007 року (НП 2183-06). Позивачі вважають, що інформація, яка знаходиться в матеріалах перевірки безпосередньо стосувалась ОСОБА_1 25.02.2009 року прокурор повідомив, що Законом України «Про звернення громадян»та Законом України «Про інформацію»не передбачено проведення фото і відео зйомки при ознайомленні з матеріалами перевірки. 13.05.2009 року позивачі прибули до прокуратури щоб ознайомитись з матеріалами перевірки та перефотографувати їх, але помічник прокурора - Резенкіна Н.О. - заборонила сфотографувати матеріали перевірки, посилаючись на розпорядження прокурора.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов не надали. Згідно зі ст. 35 КАС України відповідачі є належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Суд, вислухавши позивачів, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що 16 02 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявою до прокурора Київського району м. Харкова -ОСОБА_3, в якій просили надати ОСОБА_1 результати розгляду заяви від 16.04.2007 року, надати можливість ознайомитися з матеріалами перевірки заяви від 16.04.2007 року та перефотографувати їх на власний фотоапарат, відповідь просили надати у 10-денний термін з дня отримання даної заяви. (а.с 4)
Листом прокурора Київського району м. Харкова - ОСОБА_3 за вих. № 790 вих.09 від 25 02 2009 року заявникам -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано відповідь, в якій зазначено, що прокуратурою Київського району м. Харкова звернення від 16.04.2007 року було розглянуто, про що було повідомлено листом від 19.04.2007 року за №2183-06. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», позивачі мають право ознайомитися з матеріалами перевірки за зверненням від 16.04.2007 року у будь-який час, та зазначено, що із матеріалами перевірки можливо ознайомитись в межах, передбачених ст.. 10 Закону України «Про звернення громадян», ст. 9 Закону України «Про інформацію». Крім того, роз'яснено, що вищезазначеними законами не передбачено проведення фото та відео зйомки при ознайомленні з матеріалами перевірки. (а.с 4)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулюються Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги, вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Частиною 1 статті 20 Закону України „Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Статтею 9 Закону України «Про інформацію»встановлено, що кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка сосується його особисто, крім випадків, передбачених Законами України.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про інформацію», інформація про особу -це сукупність документованих даних або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу є національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого та релігійного самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 30 цього ж Закону визначено, що конфіденційна інформація -це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Згідно ст. 31 Закону України «Про інформацію», державні органи та організації, органи місцевого самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закону гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.
Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.
Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені до суду.
Згідно ч.9 ст. 35 Закону України «Про інформацію»запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувача копії запитуваних документів.
Відповідно до ст. 43 цього ж закону, кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про те, що стосується його особисто.
Згідно ст. 37 Закону України «Про інформацію»не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:
інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
конфіденційну інформацію;
інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
інформацію, що стосується особистого життя громадян;
документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що 16.04.2007 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву, за якою прокуратурою Київського району м. Харкова була проведена перевірка.
Таким чином, матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1, з якими він просив ознайомити його в прокуратурі Київського району м. Харкова, стосуються його особисто.
Разом з тим, матеріали даного наглядового провадження, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), які пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині щодо визнання незаконними дій прокуратури Київського району м. Харкова по відмові ОСОБА_1 в одержанні інформації шляхом фотографування матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 16 04 2007 року, що стосується його особи та зобов'язання прокуратуру Київського району м. Харкова надати можливість позивачу ОСОБА_1 одержати інформацію шляхом фотографування матеріалів зазначеної перевірки, що стосується його особи. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що дії відповідача, які оскаржуються ОСОБА_2, стосуються лише ОСОБА_1 і ніякою мірою безпосередньо не зачіпають права, свободи та інтереси ОСОБА_2
Під час розгляду справи було встановлено, що на заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 16 02 2009 року прокуратурою Київського району м. Харкова була надана відповідь, що підтверджується листом за вих. № 790 вих.09 від 25.02.2009 року. ( а.с. 4)
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем, уповноваженим розглядати заяви і скарги громадян, а також здійснювати передбачені законодавством заходи реагування, у відповідності із вимогами Закону України "Про звернення громадян" розглянута заява позивача ОСОБА_2 та надана йому належна відповідь, права позивача ОСОБА_2 у сфері публічно -правових відносин відповідачами не були порушені.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.
За обставинами, зазначеними в позові, підстав для постановлення окремої ухвали відносно відповідачів суд не вбачає.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ч. 1 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 35, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокуратури Київського району м. Харкова, прокурора Київського районум. Харкова - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково..
Визнати незаконними дії прокуратури Київського району м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в одержанні інформації, що стосується його особи, шляхом фотографування матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 16 04 2007 року.
Зобов'язати прокуратуру Київського району м. Харкова надати можливість позивачу ОСОБА_1 одержати інформацію, що стосується його особисто, шляхом фотографування матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 16 04 2007 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення повної постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 21 12 2009 року.
.
Суддя Курило Л.В.