18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 323/29/19
провадження № 61-8671ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Позов обгрунтований тим, що 02 березня 2012 року між позивачем та відповідачем укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором відповідач станом на 30 вересня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 80 588,83 грн.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено в позові.
Суди встановили, що ОСОБА_1 кредитний договір не укладала, оскільки відповідно до висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 30 жовтня 2019 року № 4-103, підпис в графі «Подпись» навпроти друкованого тексту «Клиент» в бланку з назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» від 02 березня 2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
У червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 80 588,83 грн кредитної заборгованості. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги щодо висновку експерта по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що питання оцінки висновку судового експерта, як доказу, який може підтверджувати ті, чи інші обставини у справі, не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними.
Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує його права та порушує майнові інтереси, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб'єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, щоне підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані АТ КБ «ПриватБанк» рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко