Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 395/1316/16-ц
провадження № 61-39974св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань»,
третя особа -Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року в складі судді Орендовського В.А. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» (далі -
ТОВ «МТС Ятрань»), третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 5,43 га, яка розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
Зазначала, 29 серпня 2006 року між нею та ТОВ «МТС Ятрань» укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстровано Новомиргородським відділенням КФ ДП «КРЦДЗК» 25 жовтня 2006 року. Строк дії вказаного вище договору закінчився 25 жовтня 2016 року.
Вказувала на те, що листом від 11 листопада 2016 року вона повідомила відповідача про намір не продовжувати з ним договірні правовідносини та просила повернути їй земельну ділянку.
Звертала увагу на те, що вимогу про повернення належної їй земельної ділянки відповідач проігнорував, разом з тим, їй стало відомо про факт реєстрації відповідачем додаткової угоди від 13 травня 2015 року до договору оренди
від 29 серпня 2006 року, яка зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області
11 серпня 2015 року за № 10775939.
Посилаючись на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, позивач, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 13 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки, про зміну і доповнення договору оренди землі від 29 серпня 2006 року, яка зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року, щодо продовження строків дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883200 :03:000:0353, площею 5,43 га, що розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку свідчать про те, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди було вільне волевиявлення та згода позивача на її укладення. Підпис орендодавця у договорі свідчить про те, що між сторонами було досягнуто усіх його істотних умов, що передбачені Законом України «Про оренду землі».
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись з його висновками, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що висновки судів про відмову в задоволенні позову ґрунтуються на підставі неналежних доказів. При цьому, суди безпідставно не взяли до уваги висновок експерта від 26 квітня 2017 року № 17-293, посилаючись лише на необґрунтованість застосування експертом методу скріблення без отримання дозволу суду, що нібито в подальшому змінило властивості та первинний стан документу. Проте, експертом в судовому засіданні було надано пояснення з цього приводу та зазначено, що він, застосовуючи метод скріблення не знищив повністю або частково об'єкт експертизи, не змінив його властивості, оскільки на об'єкті експертизи (додатковій угоді) існує багато інших місць перетину, які можливо в подальшому дослідити за результатами призначення додаткових експертиз.
Звертає увагу на те, що зміст оспорюваної додаткової угоди містить нестандартну форму та текст, оскільки його нанесено на чистий аркуш з підписом позивача, який вона надала відповідачу під час отримання орендної плати в натуральній формі. Цей рукописний текст не містить інформації щодо погодження умов додаткової угоди, а лише містить інформацію, що позивач дійсно є власником земельної ділянки.
Вважає, що відповідач, з метою складання тексту оспорюваної додаткової угоди та подальшого продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, обманним шляхом отримав зразки рукописного тексту та підписів позивача.
Відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня
2018 рок, підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР № 012874 є власником земельної ділянки площею 5,43 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353.
29 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МТС Ятрань» укладено договір оренди землі № 90, згідно з умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове оплатне володіння та користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,43 га, що розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 10 років. Правочин зареєстрований Новомиргородським відділом
КРФ ДП «ЦДЗК» 25 жовтня 2006 року.
13 травня 2015 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29 серпня 2006 року № 90, за умовами якого змінено строк дії договору оренди до 31 грудня 2023 року.
11 листопада 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «МТС Ятрань» лист-повідомлення про відмову в пролонгації строку дії договору оренди землі.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів від 26 квітня 2017 року № 17-293, основні друковані тексти примірника «Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2015 року», укладеного між ТОВ «МТС Ятрань» та ОСОБА_1 відносно земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353, нанесені електрографічним способом з чорно-білим друком, за допомогою екземпляра друкуючої та копіювально-розмножувальної техніки, яким може бути як принтер так і багатофункціональний копіювально-розмножувальний пристрій лазерного типу з електрографічним чорно-білим друком, моделей HP(Hewlett Packard), Samsung, Brother, тощо. Встановити першочерговість виконання рукописних записів змістом «Я ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки № в чому і здійсню підпис» не представляється можливим у зв'язку з тим, що данні рукописні записи не перетинаються з друкованим текстом. Під час виготовлення зворотної сторінки примірника «Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2015 року», укладеного між ТОВ «МТС Ятрань» та ОСОБА_1 відносно земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353, першим було виконано підпис в графі «Орендодавець», другим були надруковані основні тексти документу. Ознакою здійснення друку основних друкованих текстів примірника «Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2015 року», укладеного між ТОВ «МТС Ятрань» та ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353, поверх підпису від імені ОСОБА_1 , який виконаний на зворотній сторінці, є нашаруванням тонеру друкуючого пристрою (принтера) поверх барвника пости пишучого приладу (кулькової ручки), в місцях їх перетинання. На зворотній стороні примірника «Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2015 року», укладеного між ТОВ «МТС Ятрань» та ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353, нанесені: рукописні записи «Я ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки № в чому і здійснюю свій підпис»; підписи в графі «Орендар» та «Орендодавець»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 »; мастичний відбиток печатки ТОВ «МТС Ятрань». Будь-яких значно виражених ознак деформації паперу, або інших ознак утворених від: пишучих приладів, якими виконані рукописні записи та підписи; кліше печатки, яким нанесений мастичний відбиток печатки; механічного або термічного впливів механізмів принтеру (лазерного чи струйного) утворених від тиску, прокату, пресування, пересування, тощо, через вузли та механізми друкуючого пристрою, не виявлено. Під час виготовлення зворотної сторінки примірника «Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2015 року», укладеного між ТОВ «МТС Ятрань» та ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0353, використовувалася наступна послідовність нанесення реквізитів документів: першим нанесений мастичний відбиток печатки ТОВ « МТС Ятрань»; другим виконані підписи розташовані в графах «Орендар» ( ОСОБА_3 ) та «Орендодавець» ( ОСОБА_1 ); третіми надруковані основні друковані тексти.
Відповідно до висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи
від 23 листопада 2017 року № 19/8-4/362-СЕ/17 у додатковій угоді до договору оренди землі від 13 травня 2015 року в першу чергу було виконано лінії графлення, нанесені електрофотографічним способом друку, потім підписи від імені ТОВ «МТС Ятрань» у графі «Орендар:» та від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець:». У місцях де проглядаються окремі штрихи барвних речовин рукописних записів та окремі штрихи підписів, будь-яких ознак механічного впливу у тому числі від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено. Зі зворотної сторони додаткової угоди від 13 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2006 року № 90 містяться рукописні записи, що починаються: « Я , ОСОБА_1 ...» та закінчуються: «...здійснюю свій підпис», підписи від імені
ТОВ «МТС Ятрань» у графі «Орендар:» та від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець:» виконані рукописним способом за допомогою паст кулькових ручок світло-синього, темно-синього та синього кольорів. У штрихах рукописних записів та у штрихах підписів від імені ТОВ «МТС Ятрань» у графі «Орендар:» та від імені
ОСОБА_1 у графі «Орендодавець:», будь-яких ознак механічного впливу, у тому числі, від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу країни (далі - ЦК України)правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Верховний Суд зазначає, що як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За змістом статті 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Дослідивши висновки повторної комісійної судово-технічної експертизи
від 23 листопада 2017 року, надавши належну правову оцінку іншим наявним в матеріалах справи доказам, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди було вільне волевиявлення та згода позивача ОСОБА_1 на її укладення. Підпис орендодавця у договорі свідчить про те, що між сторонами було досягнуто усіх його істотних умов відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі статтями 77, 78, 80, 81 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, суди обґрунтовано вважали, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 не підписувала оспорювану додаткову угоду, тобто у неї не було вільного волевиявлення на укладення додаткової угоди від 13 травня 2015 року до договору оренди землі від 29 серпня 2006 року № 90 з відповідачем, остання не надала.
Враховуючи, що стороною позивача легітимність документа не спростована, суди дійшли переконливого висновку про відсутність підстав для визнання правочину недійсним. Додаткова угода не суперечить нормам ЦК України, укладена в письмовій формі та спрямована на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з чим відсутні об'єктивні підстави вважати, що волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні додаткової угоди не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.
Суди оцінили висновки експерта відповідно до вимог цивільного процесуального закону.
Доказів того, що висновок повторної комісійної судово-технічної експертизи, який міститься в матеріалах справи, є недостатньо обґрунтованим, суперечить іншим доказам, наявним в матеріалах справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, заявником не надано.
Доводи касаційної скарги, що рукописний текст зазначений в додатковій угоді позивач виконала на чистому аркуші паперу як розписку під час отримання орендної плати, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються висновками судів.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не прийняли до уваги висновок судово-технічної експертизи документів від 26 квітня 2017 року № 17-293, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.
Зі змісту частини третьої статті 89 ЦПК України вбачається, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку встановили, що вони спростовують висновки експерта від 26 квітня 2017 року №17-293 в частині послідовності нанесення печатного тексту, підписів сторін угоди, відбитку печатки, а тому обґрунтовано не прийняли такий висновок до своєї уваги.
Крім того, суди правильно врахували, що під час проведення експертизи, експерт всупереч статті 108 ЦПК України при застосуванні методу скобління не отримав дозволу суду на застосування такого методу, пошкодивши спірну додаткову угоду (об'єкт дослідження), що у подальшому змінило властивості та первинний стан документа.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з судовими рішеннями, власним тлумаченням норм права, переоцінкою доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення
від 10 лютого 2010 року).
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею
410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
Г. І. Усик