Постанова
Іменем України
18 червня 2019 року
м. Київ
справа № 467/1729/14-ц
провадження № 61-44594св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року у складі судді Колосовського С. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKUCGA00000362 від 27 вересня 2006 року, у розмірі 15 682,68 долари США, що еквівалентно 183 016,88 грн, з яких: 3 598,36 доларів США, що становить 41 992,86 грн, - заборгованість за кредитом; 5 429,11 доларів США, що становить 63 357,71 грн, - заборгованість по процентам за користування кредитом; 168 доларів США, що становить 1 960,56 грн, - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6 487,21 доларів США, що становить 75 705,75 грн, - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 загальною площею 150,3 кв. м, житловою площею 43,1 кв. м, належний ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Кавунівської селищної ради Арбузинського району від 29 червня 2001 року за розпорядженням № 42 зареєстрованим в Арбузинському БТІ 29 червня 2001 року за реєстровим номером № 203 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером № 16104048 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № NKUCGA00000362 від 27 вересня 2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною для подальшої реалізації предмету іпотеки 110 000 грн.
Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на житловий будинок, переданий в іпотеку , відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2014 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2014 року залишено без руху.
Надано апелянту строк, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання нею копії даної ухвали для усунення зазначеного в цій ухвалі недоліку, а саме вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та підстави його поновлення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявниками пропущено строк апеляційного оскарження без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що вони отримали повний текст оскаржуваного судового рішення районного суду тільки у 2018 році за відповідними заявами. Тому, вважають, що пропустили строк на оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, а судом апеляційної інстанції не було надано цьому факту належної правової оцінки.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року у складі судді Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом установлено, що ухвалою Апеляційного судуМиколаївської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2014 року було залишено без руху у зв'язку з неповажністю причин пропуску строку апеляційного оскарження та надано апелянтам строк - десять днів з дня отримання копії ухвали для направлення до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із викладенням інших поважних причин пропуску.
Така процесуальна дія суду передбачена частиною третьою статті 357 ЦПК України.
На виконання вказаної ухвали, 04 вересня 2018 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до апеляційного суду надійшло повторне клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, де вказані фактично ті ж самі підстави, які судом були визнані неповажними.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам вказаного клопотання, апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , врахувавши, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними матеріалами справи, а також практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення судами принципу юридичної визначеності.
Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основоположних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня
2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня
2010 року).
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що заявники отримали належно завірені копії оскаржуваного рішення тільки у 2018 року не спростовує той факт, що про його існування їм було відомо у день його проголошення - 21 листопада 2014 року, оскільки ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , брали участь у розгляді справи та у разі належної реалізації своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, вони мали можливість подати апеляційну скаргу у строк, визначений цивільним процесуальним законодавством. Крім того, з огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали копії оскаржуваного рішення районного суду 27 листопада 2014 року (а. с. 120). Проте, заявники скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення тільки майже через 4 роки після його ухвалення.
Посилання касаційної скарги на положення статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції не спростовує висновків апеляційного суду та необхідності дотримання вимог ЦПК України, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а також положенням статті 6 Конвенції, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність його судового рішення не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк