Ухвала
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-7390/11
провадження № 61-39589св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року у складі судді Луняченко В. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 05 листопада 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3324.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,2 кв. м та житловою площею 28,2 кв. м, у порядку спадкування, за заповітом від 15 листопада 2001 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Витребувано від ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року доповнено рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 , як власнику, у користуванні, володінні та розпорядженні 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , та вселення ОСОБА_3 , як власника у зазначену частину будинку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 на час її смерті дає підстави вважати, що наявність договору дарування від 05 листопада 2003 року, впливає на права позивача, а тому визнали за позивачем право на звернення до суду із вимогами про визнання договору недійсним та витребування майна. Укладення договору дарування ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 05 листопада 2003 року, не відповідало її внутрішній волі, і було укладено у зв'язку із неможливістю ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому відповідно до частини третьої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 225, частини першої статті 717 ЦК України цей правочин є оспорюваним та має бути визнаний недійсним.
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на 1/2 частини будинку.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 не доведено його позовні вимоги, оскільки в матеріалах справи наявні два протилежних висновки стосовно стану здоров'я ОСОБА_5 , у разі визнання спірного договору недійсним ОСОБА_1 не є особою до якого переходить право на спадщину. Крім того, ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлялось відповідачем у судовому засіданні.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у розпорядженні, користуванні та володінні майном і вселення не оскаржувалось, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Підстави для виклику сторін відсутні.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна, про визнання недійсним договорів дарування та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року, призначити до судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська