Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 676/365/18
провадження № 61-39475св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (правонаступник - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуАкціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) від 27 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видало позивачу платіжну картку для отримання заробітної плати, строк дії якої закінчився 30 жовтня 2015 року.
08 жовтня 2016 року позивач припинив трудові відносини з Кам'янець-Подільською міською радою, з ним було повністю проведено розрахунок.
25 листопада 2016 року на банківський рахунок позивача роботодавець перевів заробітну плата в розмірі 48 698,17 грн, проте скористатися коштами він не зміг, оскільки банк відмовив йому у перевиданні картки, мотивуючи це необхідністю уточнення персональних даних, що було підставою для звернення до суду.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 картку для виплат заробітної плати без проведення додаткових анкетувань та витребування додаткових документів. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 заробітну плату, перераховану Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Позивач отримав належні йому кошти лише 25 квітня 2017 року, тому за період з 25 листопада 2016 року до 24 квітня 2017 року банк, відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», повинен виплатити йому пеню з розрахунку три відсотки за 152 дні прострочення.
Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 222 064,40 грн.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 48 698,17 грн та судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є споживачем фінансової послуги, яку повинен надати відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», тому до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів». Оскільки банк прострочив видачу позивачеві коштів з його рахунка, призначеного для виплати заробітної плати, то відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає стягненню пеня за кожен день у розмірі трьох відсотків від простроченої суми з урахуванням спеціальної позовної давності в один рік.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року, просило скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
05 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 14 квітня 2020 року № 1076/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Позивач звернувся до банку у листопаді 2015 року щодо заміни картки з виплати заробітної плати з новим продовженим строком її дії, інших вимог до банку позивач не заявляв, тому питання щодо видачі коштів в інший спосіб банк не розглядав.
25 квітня 2017 року позивач звернувся до банку, подав анкету-заяву, і йому було відкрито новий рахунок та перерахованого на нього належні позивачу грошові кошти, якими він міг розпоряджатися.
Немає доказів щодо неналежного виконання банком рішення суду від 08 лютого 2017 року, позивач не обґрунтував, у зв'язку з чим звернувся до банку за отриманням коштів у квітні 2017 року, а не відразу після ухвалення рішення.
Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися до цих правовідносин, зокрема між банком і позивачем укладено договір про надання банківських послуг, який складається з анкети-заяви, Умов та Правил. На підставі вказаного договору позивач отримав картку для виплат. Обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються Умовами та Правилами і нормами ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини, Законом України «Про захист прав споживачів» вони не регулюються.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивач є споживачем фінансової послуги, яку повинен надати відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», тому до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів».
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 липня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил від 27 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видало позивачу платіжну картку для отримання заробітної плати, строк дії якої закінчився 30 жовтня 2015 року.
При зверненні ОСОБА_1 у листопаді 2015 року до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо заміни картки на отримання заробітної плати йому було відмовлено у зв'язку з необхідністю уточнення персональних даних.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 картку для виплат заробітної плати без проведення додаткових анкетувань та витребування додаткових документів. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 заробітну плату, перераховану Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».
08 жовтня 2016 року позивач припинив трудові відносини із Кам'янець-Подільською міською радою, з ним було проведено розрахунок.
Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16 січня 2018 року станом на 25 листопада 2016 року на банківському рахунку ОСОБА_1 було 48 698,17 грн. Проте отримати їх він не зміг, оскільки відповідач відмовився видати йому нову картку, мотивуючи це необхідністю уточнення персональних даних.
Відповідно до виписки з карткового рахунка ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2017 року було проведено зняття готівки, сума коштів на рахунку становила 48 698,17 грн.
ПАТ КБ «ПриватБанк» при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання до вчинення певних дій зазначало, що кошти у вигляді заробітної плати позивача, перераховані Кам'янець-Подільською міською радою та зараховані на рахунок ОСОБА_1 , але оскільки строк дії платіжної дебетової карти збіг, а нову картку позивач не оформив і додаткову ідентифікацію не пройшов у відділенні банку через відсутність вклеєної фотографії позивача до паспорта у зв'язку з досягненням 25-річного віку, то відповідно, позивач не мав доступу до коштів на рахунку. А за відсутності своєї вини банк не має змоги видати кошти позивачу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
До банківських послуг зокрема належить відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу) (стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Згідно із статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Верховний Суд виходить з того, що клієнт (володілець рахунку) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і тому відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Суди встановили, що отримати належні кошти, які знаходилися на рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк» з 25 листопада 2016 року, ОСОБА_1 зміг тільки після розгляду справи за позовом про зобов'язання банку до вчинення певних дій, а саме 24 квітня 2017 року.
Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що представник банку заявляв клопотання про застосування позовної давності та дійшов обґрунтованого висновку, що з позовом про стягнення пені позивач звернувся до суду 15 січня 2018 року, тому пеню необхідно стягувати в межах строку спеціальної позовної давності за 99 днів (99 ? (48 698,17 грн ? 3 %) = 144 633,06 грн).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що неправильність обчислення судом першої інстанції строку позовної давності не вплинула на остаточний розмір стягнутої пені.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції, врахувавши, що розмір пені є значно більшим ніж розмір коштів, які знаходились на банківському рахунку позивача, дійшов обгрунтованого висновку щодо зменшення розміру неустойки до 48 698,17 грн.
Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, які зводяться до незгодиіз судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко