17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 161/17494/19
провадження № 61-8547ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської ради на рішення Луцької міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
18 січня 2019 року їй стало відомо, що на сходових клітинах її будинку припинено постачання електроенергії.
Відключення освітлення сходових клітин у вказаному будинку було проведено працівниками житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської ради (далі - ЖКП № 3 Луцької міської ради) на підставі наказу директора ЖКП № 3 Луцької міської ради від 28 грудня 2018 року № 5 «Про перевірку відповідності складових послуг тарифу».
Зазначала, що вона, як власник квартири, є також співвласником сходових клітин у цьому будинку, оскільки вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування, та співвласником майна багатоквартирного будинку, у тому числі, електричного обладнання всередині та за межами будинку, яке його обслуговує, тому вважає, що припинивши подачу електроенергії на сходові клітини будинку, ЖКП № 3 Луцької міської ради порушив її право на вільне користування сходовими клітинами як співвласника жилого приміщення.
Посилаючись на зазначені вище обставини та, збільшивши позовні вимоги, заявник просила суд, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ ЖКП № 3 Луцької міської ради від 28 грудня 2018 року № 5 «Про перевірку відповідності складових послуг тарифу»; визнати протиправними дії ЖКП № 3 Луцької міської ради щодо відключення освітлення місць загального користування у житловому будинку від електропостачання та зобов'язати ЖКП № 3 Луцької міської ради підключити (відновити) освітлення місць загального користування електронапругою (електроенергією) у будинку; стягнути з ЖКП № 3 Луцької міської ради на її користь 50 тис. грн моральної шкоди; стягнути з ЖКП № 3 Луцької міської ради судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії ЖКП № 3 Луцької міської ради щодо відключення від електропостачання місць загального користування (сходових клітин) у будинку АДРЕСА_2 .
Зобов'язано ЖКП № 3 Луцької міської ради відновити електропостачання місць загального користування (сходових клітин) у будинку АДРЕСА_2 .
29 травня 2020 року до Верховного Суду ЖКП № 3 Луцької міської ради подало касаційну скаргу, що надійшла 02 червня 2020 року, в якій заявник просить рішення Луцької міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, й передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
04 червня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що надійшла 10 червня 2020 року, в якій заявник просить рішення Луцької міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким її позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити.
Як на підставу для скасування оскарженого судового рішення заявники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення у справі, яка підлягає віднесенню до малозначних.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921 грн.
Відтак позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки заявник її визначила у грошовому вимірі.
Ціна позову у цій справі щодо вимоги майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) становить 50 тис. грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн * 100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа в частині оскарження ОСОБА_1 зазначених судових рішень на підставі вимог закону відноситься до малозначних.
Крім того, ЖКП № 3 Луцької міської ради не погоджується з судовими рішеннями в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, отже заявником було заявлено вимоги немайнового характеру.
В цій частині оскарження ЖКП № 3 Луцької міської ради судових рішень дана справа є малозначною з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не вбачає.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність цієї справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 та житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської радиподали касаційні скарги на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської ради на рішення Луцької міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства № 3 Луцької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара