Ухвала
17червня 2020 року
м. Київ
справа № 182/7644/15-ц
провадження № 61-7363ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача.
В обґрунтування позову зазначала, що 19 листопада 2012 року оформлюючи платіжну картку для перерахування грошової допомоги від держави, в подарунок отримала кредитну картку «Полунична», заповнила анкету-заяву, але кредит не просила, ніяких письмових заяв не писала. Банк безпідставно самостійно встановлював та змінював по картці розмір кредитного ліміту. При цьому позивач, починаючи з 19 листопада 2012 року по 21 березня
2015 року не порушувала кредитних зобов'язань перед банком.
Усно зверталась до відповідача про закриття кредиту, однак їй було відмовлено.
У вересні та жовтні 2015 року на адресу позивача стали надходити погрози та вимоги банку про сплату коштів в сумі 18 870 грн та 22 453 грн.
Станом на травень 2018 року загальна сума боргу, яку нарахував відповідач, складає понад 140 000 грн.
Вважає, що відповідач порушив вимоги законодавства про права споживачів, веде нечесну підприємницьку практику при укладенні договорів, ввів її в оману щодо істотних умов кредитного договору, скориставшись тим, що вона має проблеми із зором надав для ознайомлення анкету-заяву викладену дрібним шрифтом. В анкеті не вказана сума кредиту, строк, на який виданий кредит, яка процентна річна ставка, не була розписана сума щомісячних платежів по кредиту. Копію анкети-заяви банк їй не надав.
Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» проводить махінації з її пенсійним рахунком та нараховує борги. В травні 2015 року вона припинила платежі по спірному договору в зв'язку з тим що вважала виконаними свої зобов'язання по кредиту.
Враховуючи наведені обставини, позивач, після уточнень, просила суд визнати недійсним кредитний договір від 19 листопада 2012 року, який був укладений внаслідок застосування відповідачем нечесної підприємницької практики при його укладенні та виконанні, повернути сторони у первісний стан, стягнувши з відповідача на її користь всі суми процентів, штрафів, пені, комісії, що були нею сплачені за період з 01 грудня 2012 року по 31 травня 2015 року в розмірі 9 886,82 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року залишено без змін.
23 квітня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 березня 2020 року у справі №182/7644/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Вимоги ухвали від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 виконала, вказавши в якості підстав касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 182/7644/15-ц.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
ОСОБА_1 заявлено вимоги про захист прав споживача та ціна позову у справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних в силу закону.
Заявник вважала, що наявні підстави, передбачені підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для оскарження судових рішень у малозначній справі, оскільки вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, а саме справи № 182/8447/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегією суддів не встановлено випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства. При цьому ОСОБА_1 не позбавлена права наводити свої заперечення щодо заявленої банком до стягнення суми заборгованості за кредитом в справі № 182/8447/15-ц, яка залишається нерозглянутою із 2015 року.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення ухвалені у малозначній справі, заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, випадків, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню колегією суддів не встановлено.
Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, не підлягає розгляду викладене у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року в цивільній справі № 182/7644/15-ц.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта