Ухвала
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 482/263/19
провадження № 61-8634ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за законом права власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,077 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частку вказаної земельної ділянки.
01 квітня 2019 року сторони подали суду заяву про врегулювання спору, а також надали підписану мирову угоду.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої: сторони домовились визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,077 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , та належала спадкодавцеві ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 жовтня 2006 року; відповідач відмовляється від своїх претензій на предмет спору, та щодо можливих грошових претензій; сторони відмовляються від майбутніх претензій один до одного в майбутньому; дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою; сторони розуміють наслідки укладення мирової угоди.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду іншим складом суду.
02 червня 2020 року засобами поштового зв'язку представникОСОБА_1 - адвокат Біленський А. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 18 травня 2020 року у цивільній справі № 482/263/19.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який
стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги.
З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої
статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Виходячи із системного аналізу правового висновку, сформульованого у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 755/10786/16-ц,
при визначенні судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, визначальним є не те, яке судове рішення ухвалив суд апеляційної інстанції, а те, чи підлягає касаційному оскарженню ухвала суду першої інстанції, яка була предметом апеляційного перегляду.
У справі № 482/263/19 апеляційний суд переглядав ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, можливість апеляційного оскарження якої передбачена пунктом 11 частини першої статті 353
ЦПК України.
Однак пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачена можливість касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції, вказаних у пункті 11 частини першої статті 353 ЦПК України, а отже і постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами її апеляційного перегляду.
Таким чином касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 24 березня 2020 року в справі № 522/702/17 (провадження № 61-4233ск20),
від 27 квітня 2020 року в справі № 522/702/17 (провадження № 61-6403ск20), від 29 квітня 2020 року в справі № 237/1516/19 (провадження № 61-6932ск20).
Помилкове зазначення у резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2020 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у цивільній справі № 482/263/19.
Копію ухвали разом із доданими до скарги документами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта