Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 635/5812/15-ц
провадження № 61-37385св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - повне товариство «Ломбард «Капітал» Дороднов і компанія»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_4 ,
третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року повне товариство «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» (далі - ПТ «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2011 року між ПТ «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова » та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 317, згідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 позику у розмірі 50 000,00 грн з терміном повернення позики до 30 травня 2012 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту № 317 між сторонами укладено договір іпотеки, за яким в забезпечення своєчасного повернення суми позики за договором позики, відшкодування можливих збитків, відповідач передала в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
12 серпня 2013 року відбувся перехід права власності на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі прийнятого рішення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 листопада 2011 року укладеного між іпотекодавцем - ОСОБА_3 та позивачем - іпотекодержателем.
Позивач, користуючись своїм правом на зняття з реєстрації місця проживання осіб, які припинили право користування жилим приміщенням у зв'язку з відчуженням майна, звернувся 19 листопада 2013 року до Харківського районного відділу Державної міграційної служби України із заявою, в якій просив зняти з реєстрації місця проживання попереднього власника квартири - ОСОБА_3 . Заява була задоволена, однак під час її розгляду з'ясувалося, що у квартирі також зареєстроване місце проживання доньки - ОСОБА_3 -
Романченко М. М. Романченко К. В. зареєструвала місце проживання своєї доньки - ОСОБА_2 у квартирі позивача після переходу права власності, тобто, не маючи для цього жодних правових підстав. Однак, у зв'язку з тим, що для реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері згода власника не потрібна, така реєстрація була проведена без згоди та дозволу на те позивача.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року позов ПТ «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова » задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Довідкою від 22 січня 2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Мобількомунсервіс» (далі - ТОВ «Мобількомунсервіс»), засвідченою начальником адміністраторів райдержадміністрації, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняті з реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 за рішенням суду.
Позивачем були неодноразово надіслані відповідачам вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення. ОСОБА_1 вимога про добровільне звільнення житлового приміщення була вручена особисто.
Просив виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідачів.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року позов ПТ «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова » задоволено. Виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2017 року вказану заяву задавлено, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року скасовано, справу призначено до судового розгляду на загальних підставах.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року до участі у вказаній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги залучено ОСОБА_4 та Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації.
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із самостійним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про заборону вселення, в якому просив заборонити відповідачам вселятися в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що 10 лютого 2017 року він придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Станом на день укладення правочину в квартирі проживала попередня власниця із своєю донькою та онукою - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але йому було відомо про наявність судового рішення, що набрало законної сили про виселення зазначених осіб з даної квартири. Вже після підписання договору та примусового виконання рішення суду зазначене рішення було скасовано та призначено до розгляду в зазначеному порядку, чим фактично відповідачі відстоюють своє право проживати в належній йому квартирі.
Посилаючись на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, статтю 383, статтю 386 частину 2, статтю 391, статтю 405 ЦК України та статтю 150, статтю 156 ЖК УРСР, вважав, що у випадку відмови у задоволення позову ПТ «Ломбард «Капітал» Дороднов і компанія» відповідачі набудуть можливість здійснити поворот виконання заочного рішення суду, тобто вселитися у спірну квартиру і вселення відповідачів у належну йому квартиру буде порушенням його прав власника і просив суд заборонити вселення відповідачів у належну йому на праві власності квартиру.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року ОСОБА_4 залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги та прийнято його позовну заяву.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року у задоволенні позову ПТ «Ломбард капітал» Дороднов і компанія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.
Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області задоволено.
Заборонено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вселятися в квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на підставі заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року відповідачі були виселені із спірного житла, а даних про повторне вселення у вказану квартиру відповідачів суду не надано, тому немає підстав для ухвалення рішення про їх виселення.
Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4 являється новим власником спірної квартири і це підтверджується наявними в матеріалах справи документами, суд вважає, що його право власності, на підставі статей 319, 383 ЦК України, повинно бути забезпечено забороною вселення у квартиру колишніх власників квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про заборону вселення відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
У іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будь-яких доказів порушення відповідачами прав ОСОБА_4 матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 635/5812/15-ц, витребувано її з Харківського районного суду Харківської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що існує загроза порушення прав ОСОБА_4 вселенням відповідачів у належну йому квартиру, а тому обґрунтовано захистив його право.
Постанова апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ПТ «Ломбард капітал» Дороднов і компанія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення не оскаржено, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції на час подання касаційної скарги) не є предметом касаційного перегляду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 30 листопада 2011 року між ПТ «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова », правонаступником якого являється ПТ «Ломбард «Капітал» Дороднов і компанія» та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 317, згідно до якого позивач надав ОСОБА_3 позику у розмірі 50 000,00 грн з терміном повернення позики до 30 травня 2012 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між сторонами 30 листопада 2011 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності. Співвласників цієї квартири не було. Відповідно до пункту 5 вказаного договору при отриманні кредиту іпотекодавець ОСОБА_3 свідчила, що: «немає неповнолітніх, малолітніх та непрацездатних дітей правам і інтересам яких цей договір суперечить; та неповнолітні, малолітні, непрацездатні діти, безпритульні, не мають права користуватися нерухомим майном, яке є предметом цієї застави».
Неповнолітня особа - ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі, переданій її бабусею - ОСОБА_3 в іпотеку, після укладення договору іпотеки і без згоди іпотекодержателя 11 жовтня 2013 року.
12 серпня 2013 року відбувся перехід права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі прийнятого рішення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 листопада 2011 року укладеного між іпотекодавцем - ОСОБА_3 та позивачем - іпотекодержателем, що сторони не заперечують.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою від 22 січня 2015 року ТОВ «Мобількомунсервіс», підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняті з реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 за рішенням суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Норма аналогічного змісту міститься у статті 4 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.
При цьому аналіз вказаної норми свідчить про те, що власник може звернутися до суду за захистом права власності, що реально, а не потенційно (теоретично) може бути порушене у майбутньому для запобігання такому порушенню.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 посилався на ту обставину, що відповідачі мають намір здійснити поворот виконання рішення суду про виселення та вселення в належну ОСОБА_4 квартиру були підтверджені ОСОБА_3 та її представником, що є достатньою підставою вважати існування загрози порушення прав ОСОБА_4 .
Водночас, належних та допустимих доказів вчинення відповідачами будь-яких дій зі сторони відповідачів, які б порушували права ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Суд установив, що на підставі заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року відповідачі були виселені із спірного житла і, відповідно до виконавчого листа цього ж суду від 27 жовтня 2015 року, вказане рішення суду було виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року. Даних про повторне вселення у вказану квартиру відповідачів суду не надано. Крім того, відповідачі зняті з реєстрації місця проживання ( АДРЕСА_1 ) за рішенням суду.
Зазначене, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно у позивача наявні підстави передбачати можливість порушення його права на користування та розпорядження належним йому майном, як того вимагає положення частини другої статті 386 ЦК України.
Таким чином, встановивши, недоведеність ОСОБА_4 порушення відповідачами його прав на житло, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки захисту в судовому порядку з підстав, передбачених частиною другою статті 386 ЦК України, хоча й підлягає право особи, яке може бути порушене у майбутньому, проте лише у випадку існування достатніх підстав вважати, що вчинення іншою особою певних дій невідворотно призведе до такого порушення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про заборону вселення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська