Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 187/1562/18
провадження № 61-6906св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - приватний нотаріус Петриківського районного нотаріального округу Лимар Єгор Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Іщенко І. М. від 03 січня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В. від 13 березня 2019 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна баба - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 . Заявник, як спадкоємець за законом, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але 28 серпня 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі відсутності документів на підтвердження родинних зв'язків з померлою ОСОБА_2 . У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 була матір'ю її батька ОСОБА_4 та її рідною бабою, а також була рідною сестрою ОСОБА_2 , але свідоцтво про народження ОСОБА_2 у неї відсутнє.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт родинних відносин між нею та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 її двоюрідною бабою ОСОБА_2 для отримання права на спадщину за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви через недоведеність факту родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що оскільки заявник не довела факту родинних відносин із ОСОБА_5 , а саме, що вона є двоюрідною онукою, суд не знайшов підстав для скасування рішення місцевого суду та задоволення заяви ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, суд належним чином не оцінив наданих заявником доказів на підтвердження своїх вимог, чим порушив права на судовий захист, які визначені у статті 8, 55, 124, 129 Конституції України, на справедливий і неупереджений розгляд справи у відповідності до вимог статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на будинок від 10 січня 1989 року, ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 .
Відповідно довідки із Чаплинської сільради Петриківського району ОСОБА_2 проживала у вказаному будинку до дня смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповітів по сільській раді не значиться.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 була матір'ю батька заявниці ОСОБА_4 та рідною бабою заявниці ОСОБА_1 .
Суди відмовляючи в задоволенні заяви, виходили із того, що заявником ОСОБА_1 не надано доказів, що ОСОБА_2 була її двоюрідною бабою, так як відсутнє в справі свідоцтво про народження ОСОБА_2 та відсутні інші докази про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були рідними сестрами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано зазначену цивільну справу № 187/1562/18 з Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 зазначила, що їй необхідно встановити факт родинних відносин для подальшого отримання нею спадщини після смерті її двоюрідної баби ОСОБА_2 , яка померла у 1998 році, оскільки нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі відсутності документів на підтвердження родинних зв'язків з померлою ОСОБА_2 .
Статтею 293 ЦК України передбачено, що в судовому порядку можуть встановлюватися факти, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Установлено, що підтвердження факту родинних відносин необхідно заявникові для подальшої реалізації спадкового права після смерті ОСОБА_2 .
Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що встановлення цього факту не може породжувати юридичних наслідків для ОСОБА_1 , оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла в 1998 році, а ЦК УРСР 1963 року, чинний на час виникнення правовідносин, не передбачав виникнення після смерті двоюрідної баби (стаття 529, 530 ЦК УРСР) права на спадщину за законом.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується лише до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Суди попередніх інстанцій у порушення вимог процесуального законодавства на зазначене уваги не звернули й відмовили в задоволенні заяви у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не було надано доказів, що ОСОБА_5 була її двоюрідною бабою, й не врахували, що встановлення факту родинних відносин не може породжувати для заявниці юридичних наслідків, оскільки вона не має права на спадкування за законом за спадщиною, яка відкрилась у 1998 році.
За таких підстав колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за можливе змінити судові рішення в частині мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 відповідно до статті 412 ЦПК України, а саме у зв'язку із неможливістю встановлення цього юридичного факту.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року змінити в частині її правового обґрунтування.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун