Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 369/11692/15-ц
провадження № 61-25843св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідач-1 за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представник відповідача-1 за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач-1 за первинним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді
Ковальчук Л. М., від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Кулішенка Ю. М., Яворського М. А., від 17 квітня 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 11 січня 2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), було укладено кредитний договір № 014/1179/74/358, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32 000,00 дол. США на строк до 11 січня 2026 року під 12,5 % річних. Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником. Станом на 29 вересня 2015 року за позичальником рахується заборгованість в загальному розмірі 27 523,27 дол. США, що еквівалентно 594 182,01 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача солідарно із відповідачів.
У січні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уточнивши позовні вимоги, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 094,79 дол. США, що еквівалентно 836 237,10 грн.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»,третя особа - ОСОБА_3 , про визнання нікчемним кредитного договору з усіма додатками, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, повернення грошових коштів, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, договору добровільного страхування та додатків до нього, заборону щодо стягнення пені, зняття заборони на відчуження квартири.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 11 січня 2006 року між нею та
АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір. Проте, насправді ОСОБА_1 не отримано нічого з обумовленого в договорі ліміту невідновлювальної кредитної лінії у 32 000,00 дол. США, лінія кредитування за умовами даного договору не відкривалась і видача кредитних коштів не здійснювалась.
На підставі вищевикладеного просила визнати кредитний договір з усіма додатками до нього нікчемним, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та всіх додатків до нього, застосувати односторонню реституцію, а саме зобов'язати банк повернути неправомірно нараховані банком та одержані від ОСОБА_1 за нікчемним кредитним договором грошові кошти, визнати недійсним договір поруки, договір іпотеки та всіх додатків до нього, договори добровільного комплексного страхування, зняти заборону з квартири АДРЕСА_1 , і виключити з державного реєстру іпотек.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2006 року № 014/1179/74/358 в загальному розмірі 31 094,79 дол. США, що еквівалентно 747 580,31 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 25 662,68 дол. США, що еквівалентно 690 150,51 грн; заборгованості за відсотками - 5 432,11 дол. США, що еквівалентно 57 429,80 грн.В іншій частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із того, що сторонами укладено кредитний договір, виконання зобов'язань за яким забезпечено укладеним із ОСОБА_3 договором поруки. Оскільки зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість, то права позивача як кредитора підлягають відновленню шляхом солідарного стягнення заборгованості із відповідачів на користь банку в межах доведеної суми заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що 11 січня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відкрито поточний рахунок, а із долучених позивачем до матеріалів справи виписок по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається надання їй кредиту в розмірі 32 000 дол. США. Оскільки зміст кредитного договору та договору поруки не суперечить чинному законодавству України, вони вчинені у формі, встановленій законом, сторони під час укладення оспорюваних договорів мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, були вільними у своєму волевиявленні, що відповідало їх внутрішній волі, та вони були обізнані з умовами договорів, які ними укладались, то зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням її уточненої редакції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанційв частині задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та передати справу в частині на новий розгляд .
Касаційна скарга мотивована тим, що у банку відсутні докази надання будь-яких кредитних коштів ОСОБА_1 , натомість є докази фальсифікування банком валютного кредитування останній, оскільки банк перерахував гривню у сумі 161 578,00 грн, а отримав від ОСОБА_1 35 700,00 дол. США та безпідставно просить стягнути з неї ще 31 094,00 дол. США заборгованості. ОСОБА_1 не отримувала від банку грошові кошти в розмірі 32 000,00 дол. США та сплачувала банку грошові кошти за неіснуючим кредитом. Крім того, незаконною є відмова судами попередніх інстанцій у застосуванні позовної давності до заявлених вимог за первинним позовом на підставі начеб-то переривання перебігу позовної давності вчиненням ОСОБА_1 щомісячних платежів, яке суди вважали погашенням боргу, утвореного з 22 листопада 2006 року. Судами не враховано, що умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником кожного чергового траншу, тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 сторонами не оскаржуються, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 369/11692/15-ц з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року задоволено. Зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 31 094,79 дол. США, що еквівалентно 747 580,31 грн, з ОСОБА_1 до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від від 21 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 січня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1179/74/358, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 32 000 дол. США на 240 місяців по 11 січня 2026 року під 12,5% річних, на споживчі цілі.
Згідно з пунктами 1.3., 5.1. кредитного договору сплата кредиту здійснюється щомісячно до 28 числа кожного місяця.
Цього ж дня, 11 січня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 4.1. договору поруки порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 29 вересня 2015 року становить 27 523,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 594 182,01 грн, із яких: тіло кредиту - 25 758,27 дол. США, відсотки за користування кредитом - 1 765,00 дол. США, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Підпунктом 6.5. кредитного договору від 11 січня 2006 року № 014/1179/74/358 передбачено право банку достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Установлено, що 11 червня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, вимагаючи протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, а саме, 25 852,88 дол. США - заборгованість за кредитом, 812,23 дол. США - заборгованість за процентами, розрахована пеня.
Відтак, відповідно до пункту 6.5. кредитного договору кредитором було достроково змінено строк виконання основного зобов'язання, кінцевий строк виконання якого настав 11 серпня 2015 року.
У той же час, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що кредитна заборгованість з урахуванням процентів за користування кредитом розрахована станом на 29 вересня 2015 року, тоді як строк виконання основного зобов'язання настав 11 серпня 2015 року.
Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом, які згідно договору нараховувалися до 28 числа кожного місяця, то після 11 серпня 2015 року позивач не міг нараховувати такі платежі.
Проте, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим наданий банком розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, який включав період після спливу настання дострокового строку повернення кредиту (з 28 серпня по 29 вересня 2015 року).
З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом у сумі 546,92 дол. США, нарахованих за період з 28 серпня по 29 вересня 2015 року, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про пропуск позивачем позовної давності з таких мотивів.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу вимог частини третьої вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12
(провадження № 14-10цс18).
Установлено, що з наданих позивачем виписок про зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 із моменту укладення кредитного договору 11 січня 2006 року щомісячно здійснювала погашення заборгованості за кредитом, тому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувшись до суду з указаним позовом у жовтні 2015 року, позовну давність не пропустив.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині солідарного стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом у сумі 546,92 дол. США, нарахованих за період з 28 серпня по 29 вересня 2015 року, підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в позові.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в іншій частині вирішення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду у цій частині щодо їх оцінки.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року було зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 31 094,79 дол. США, що еквівалентно 747 580,31 грн, з ОСОБА_1 до закінчення касаційного розгляду справи, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення в частині, яка не скасована судом касаційної інстанції, підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області
від 17 квітня 2018 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відсотків за користування кредитом у сумі 546,92 дол. США, нарахованих за період з 28 серпня по 29 вересня 2015 року, скасувати.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 546,92 дол. США, нарахованих за період з 28 серпня по 29 вересня 2015 року, відмовити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області
від 17 квітня 2018 року в іншій частині вирішення позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без змін.
Поновити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року в частині, яка не скасована судом касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун