Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 402/99/18
провадження № 61-7733св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Карпенка Л. В., Голованя А. М., Мурашка С. І. від 13 березня 2019 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі - СТОВ «Агрофірма «Нива») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.
Позов мотивовано тим, що 18 травня 2012 року його батько ОСОБА_2 та СТОВ «Агофірма «Нива» уклали договір оренди землі № 231. На виконання умов договору ОСОБА_2 передав відповідачу строком на 10 років належну йому земельну ділянку площею 4,48 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:0763, право власності на яку підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 325321.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
12 липня 2016 року позивач отримав свідоцтво на право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, про що повідомив відповідача та запропонував розірвати договір відповідно до пункту 37 договору. Крім того, відповідач порушує умови договору та має несплачену заборгованість по орендній платі за період з 2013 по 2017 роки.
Посилаючись на вказані обставини та норми статей 32, 35 Закону України «Про оренду землі», позивач просив суд розірвати договір оренди землі
від 18 травня 2012 року № 231, укладений між ОСОБА_2 та
СТОВ «Агрофірма «Нива», та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 9 429,03 грн і пеню в розмірі 4 588,79 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області
від 22 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено настання обставин, які б давали підстави для розірвання договору оренди землі, та не наведено порушення орендарем умов укладеного договору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області
від 22 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ «Агрофірма «Нива» про розірвання договору оренди землі задоволено.
Розірвано договір № 231 оренди земельної ділянки площею 4,48 га, з кадастровим номером 3525583600:02:000:0763, укладений 18 травня
2012 року між ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та
СТОВ «Агрофірма «Нива», зареєстрований відділом Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18 травня 2012 року за № 352550004002108.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі, оскільки такий висновок суперечить змісту пункту 37 оспорюваного договору, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Агрофірма «Нива».
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року СТОВ «Агрофірма «Нива» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року та залишити в силі рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції надано неправильну оцінку пункту 37 договору оренди землі та не враховано пункт 36 договору, а також положення частини четвертої статті 31, частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі». Крім того, судами не враховано специфіку набуття позивачем у власність земельної ділянки, а саме в порядку спадкування у відповідності до положень
статей 1218, 1219 ЦК України.
Узагальнені доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 402/99/18 з Ульяновського районного суду Кіровоградської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в. о. державного нотаріуса Ульяновської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області
Ковбасюк Н. Ю., 12 липня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за
№ 230, є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,4756 га, кадастровий номер - 3525583600:02:000:0763, яка розташована на території Кам?янобрідської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю
серії Р1 № 325321, виданого Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 12 квітня 2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
За час свого життя, 18 травня 2012 року ОСОБА_2 , як орендодавець, та СТОВ «Агрофірма «Нива», як орендар, уклали договір оренди землі № 231, за умовами якого орендодавець передав в оренду земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кам?янобрідської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області строком на десять років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області, про що вчинено запис 18 травня 2012 року за
№ 352550004002108.
У пункті 37 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги скаргу СТОВ «Агрофірма «Нива» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Сторони у пункті 37 спірного договору оренди землі передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи зміст пункту 37 договору оренди землі від 18 травня 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову, оскільки сторони договору за взаємною згодою погодили можливість розірвання договору оренди у разі зміни власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача, а також у разі реорганізації юридичної особи-орендаря.
Вказаним пунктом враховано інтереси, як власника земельної ділянки, так і орендаря. Окрім того, вказаний пункт 37 договору оренди є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
У пункті 37 спірного договору відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на землю в порядку спадкування. Позивач є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся у відповідності до вимог чинного законодавства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Із урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин вказані положення Закону України «Про оренду землі» та ЦК України, надано належну оцінку умовам договору оренди землі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд, вирішуючи спір, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» залишити без задоволення.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун