справа № 757/76625/17-ц головуючий у суді І інстанції Новак Р.В.
провадження № 22-ц/824/5083/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А.,
з участю секретаряМариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Тузовою Владиславою Олександрівною, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору та стягнення коштів,-
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору та стягнення коштів, просила розірвати Договір №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 р., який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 у розмірі 100 000,00 євро; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом за Договором №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 у розмірі 33 895,89 євро за період з 01.03.2014 по 04.09.2018 включно; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 3 435,62 євро за період з 13.07.2017 по 04.09.2018 включно. Судові витрати у розмірі 8 000,00 грн. покласти на Відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений Договір №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014, за умовами якого банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад у розмірі 100000,00 євро на строк 366 днів по 13.02.2015 включно, з процентною ставкою на суму вкладу 8% річних, період нарахування процентів - 1 місяць. 05.07.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою про розірвання Договору №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 та просила повернути вклад разом з нарахованими відсотками, яку банк отримав 10.07.2017. У відповідь на вищевказану заяву банк надав лист від 12.07.2017 №20.1.0.0.0/7-20170711/4549 та повідомив позивача про те, що на цей час власником банку є держава, розгляд такого питання виходить за межі повноважень правління.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року позов задоволено частково. Розірвано Договір №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014, який був укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 у розмірі 100 000 (сто тисяч) євро 00 центів; проценти за користування банківським вкладом за Договором №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014 у розмірі 26 438 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять вісім) євро 36 центів, які нараховані за період з 01.03.2014 по 04.09.2018 включно; 3% річних у розмірі 6 279,45 євро (шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) євро 45 цента; судовий збір в розмірі 7 720,00 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
При цьому, зазначають, що суд першої інстанції не виконав загальні вимоги та завдання цивільного судочинства в частині повного та об'єктивного розгляду справи та обов'язку суду навести мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування, зазначення конкретних доказів, прийнятих та відхилених судом. Вказує, що позивач повинен довести, що кошти дійсно перебувають на рахунку на час розгляду справи та вони не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим у 2014 році.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження позивачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
24.02.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 ,згідно якого позивач посилаючись на обставини зазначені у позові просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим без порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта є безпідставними та недоведеними.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи викладене колегія суддів переглядає дану справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2014 між сторонами було укладено Договір №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ"), за умовами якого банк відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховано вклад у розмірі 100000,00 євро на строк 366 днів по 13.02.2015 включно, з процентною ставкою на суму вкладу 8% річних, період нарахування процентів - 1 місяць.
На виконання вказаного договору позивачем внесено на рахунок банку 100000,00 євро, що підтверджується квитанцією про внесення грошових коштів на депозит від «13» лютого 2014 р. (а.с. 24), оригіналом Договору №SAMDNWFD0070076335500 (Вклад "СТАНДАРТ") від 13.02.2014; квитанцією від 13.02.2014; довідкою Банку від 14.03.2014 №1341835/2 про внесення грошових коштів на депозит.
Позивачем 05.07.2017 р. було подано заяву про розірвання договору, яка отримана банком 10.07.2017 р., що передбачено умовами договору.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність обставин, які б підтверджували правомірність обмеження права позивача на отримання свого вкладу за договором №SAMDNWFD0070076335500 від 13.02.2014 року. Позов підлягає частковому задоволенню, оскільки за умовами договору банківського вкладу від 13.02.2014 року грошове зобов'язання Банку визначене в іноземній валюті - євро, суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування відсотків було проведено позивачем не вірно і тому, провів свій розрахунок, відповідно до якого розмір відсотків було зменшено до 27 386,30 евро.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також, підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Зі змісту оригіналу договору банківського вкладу від 13.02.2014 року, який було оглянуто судом першої інстанції і завірена судом копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.22-23) вбачається, що клієнт передає, а банк приймає грошові кошти (вклад) на певний строк; для внесення суми вкладу банк відкриває клієнту депозитний рахунок.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, допускається одностороннє його розірвання за ініціативою вкладника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 05.07.2017 року було подано заяву про розірвання договору, яка отримана банком 10.07.2017 року, що передбачено умовами договору, а тому, вказаний договір вважається розірваним з 13.07.2017 року через два банківських дні після отримання заяви, згідно п. 5 вищевказаного Договору.
При ухваленні рішення апеляційний суд приймає до уваги висновок Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 753/17096/15-ц.
Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, судам необхідно встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу грошових коштів.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що неможливість банку здійснити повернення вкладу позивачеві у зв'язку з тим, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку вказаної держави від 21.04.2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладах покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», не беруться до уваги, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, тому, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення суми банківського вкладу з цих підстав є безпідставним.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо не доведення позивачем тих обставин, що кошти дійсно перебувають на рахунку на час розгляду справи судом та вони не були зняті до моменту припинення діяльності Кримської філії то вони розцінюються критично і не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки на спростування вказаних позивачем обставин апелянтом не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що кошти були зняті і на рахунку відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів, також, розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подану представником - Тузовою Владиславою Олександрівною залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
В.А. Нежура