Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №813/1533/17
адміністративне провадження №К/9901/43719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі № 813/1533/17 (№ 876/7330/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною відмови, скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.05.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року, адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 13.02.2017 року № 3881/10/13-70-19-39 та скасував рішення Львівської митниці ДФС від 29.11.2016 року № 209000012/2016/200251/1 про коригування митної вартості товарів.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, то відповідач не мав правових підстав для застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товару.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, митний орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Митний орган зазначає, що посадові особи митного органу при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
21.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2016 року Товариство через представника ФОП ОСОБА_1 , який діє відповідно до договору доручення від 01.06.2011 № 49, в електронному вигляді подано до митного оформлення на митний пост «Малехів» Львівської митниці ДФС митну декларацію № 209140000/2016/052120 на товар «Клементини свіжі, виду CitrusclementinaHort. exTan., 1-го гатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування».
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору) по ціні 0,43 Євро/кг.
На підтвердження митної вартості товарів декларантом надано пакет документів, а саме:
- декларація митної вартості;
- контракт від 27.04.2011 № 114-04-2011 з додатками від 27.04.2011 № 01-04-2011, від 22.11.2012 № 02-11-2012, від 16.12.2012 № 03-12-2012, від 12.11.2014 № 04-11-2014;
- рахунок-фактура (інвойс) від 26.11.2016 № 651;
- CMR від 28.11.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю;
- контракт від 01.11.2016 № 17-10/16 з додатком від 01.11.2016 № 01/16,
- рахунок-фактура від 28.11.2016 № FS/60/11/2016/USL,
- договір транспортного експедирування від 11.12.2015 № 11/12-1;
- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 28.11.2016 № 139;
- фітосанітарне свідоцтво № EC/PL/0705592 від 28.11.2016;
- сертифікат походження товару EUR.1 № PL/MF/AL/0155536 від 28.11.2016;
- договір доручення від 01.06.2011 № 49.
29.11.2016 року через засоби електронного зв'язку декларантом отримано повідомлення від митного органу про надання додаткових документів, а саме: копія митної декларації країни відправлення; прейскуранти, прайс-листи, каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
29.11.2016 митним органом прийнято рішення № 209000012/2016/200251/1 про коригування митної вартості за резервним методом по ціні 0,66 Євро/кг.
У зв'язку зі сплатою декларантом відповідних митних платежів та гарантій, вказаний вище товар випущений у вільний обіг згідно митної декларації від 29.11.2016 № 209140000/2016/052212.
Товариство звернулося до митного органу із заявою від 06.02.2017 року № 25 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 29.11.2016 № 209000012/2016/200251/1 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії.
До вказаної заяви на вимогу митного органу позивачем надано додатковий перелік документів, а саме:
- прайс-лист фірми «Rabafruits, S.L.» щодо цін на товари, які декларуються, заявка на поставку товару 28.11.2016;
- замовлення на перевезення вантажу від 26.11.2016, акт наданих послуг від 29.11.2016 № 139, лист ТОВ «БН-ГРУП» від 28.12.2016;
- митна декларація країни відправника від 28.11.2016 № 16PL401050E0126636;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 23.12.2016 № 1462 про оплату вартості імпортованого товару, платіжне доручення від 02.12.2016 № 0100039186 про оплату транспортно-експедиційних послуг;
- висновок Львівської торгово-промислової палати від 23.01.2017 № 19-09/76.
При цьому повідомлено, що Товариство не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
13.02.2017 року митний орган листом № 3881/10/13-70-19/39 повідомив про залишення рішення про коригування митної вартості товарів без змін.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами 1-3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо необґрунтованості твердження митного органу про необхідність подання для підтвердження митної вартості товарів проформи-інвойсу, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Натомість, якщо товар є об'єктом купівлі-продажу, що має місце у даному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс), який і був наданий митниці.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що декларантом під час митного оформлення товару митному органу надано всі документи, які передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, ці документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів.
Щодо посилання митного органу на ненадання декларантом сертифікатів якості, Суд погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанції, що такий сертифікат митний орган не вимагав ні під час заявлення товарів до митного оформлення, ні в рішенні про коригування митної вартості товарів. Про його ненадання зазначено лише в листі за наслідками розгляду додаткових документів. У виключному переліку документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведеному у статті 53 Митного кодексу України, не передбачено документів щодо якості товарів.
Таким чином, враховуючи положення частини 5 статті 53 Митного кодексу України щодо заборони вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-яких інших документів, відмінних від тих, що зазначені у цій статті, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання митного органу на ненадання таких документів, є протиправними.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознаків підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що була фактично сплачена за ці товари, а тому метод визначення митної вартості за ціною контракту є правильним.
Доводи касаційної скарги митного органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Митний орган касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року у справі № 813/1533/17 (№ 876/7330/17) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду