Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №804/12743/15
адміністративне провадження №К/9901/43424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (суддя Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (колегія суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості,
В серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (правонаступником якого є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі відповідач) заборгованість зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 827 009,70 грн.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з пунктом 6 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, з 2010 року повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 0,5 відсотка від суми операції, проте відповідачем в порушення вищевказаного закону було обчислено 0,2 відсотка за операції з купівлі-продажу безготівкової валюти за гривню за січень 2010 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлена в розмірі 0,5 відсотка операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, проте всупереч вказаному відповідач утримував лише 0,2 відсотка, що спричинило спірну суму нарахування.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" до 2011 року було зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, проте, у зв'язку зі зміною місцезнаходження відповідача, останнього було зареєстровано як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
Посадовими особами Управління Пенсійного фонду України була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої складено акт №62 від 02.08.2010.
Перевіркою встановлено, порушення, допущені відповідачем при нарахуванні та сплаті збору на загальнообов'язкове обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за січень 2010 року, а саме: відповідно до звіту про нарахування та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют за січень 2010 року відповідачем заявлена сума нарахованого збору від проведених операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти 4532186,81грн., що становить 0,2 відсотка від загальної суми операцій у гривневому еквіваленті 2266093406,43 грн. та сплаченого збору від проведених операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти 10498634,48грн., тоді як належало нарахувати та сплатити 11330467,03грн., що становить 0,5 відсотка від загальної суми операцій у гривневому еквіваленті.
За висновками позивача, не заявлена відповідачем сума нарахованого збору від проведення операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти за гривню за січень 2010 року складає 6798208,22 грн., а не сума, яка сплачена 831 832,55грн.
З урахуванням існуючої у відповідача переплати, відповідно до попереднього акту перевірки, сума несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 827 009,70грн., які просив стягнути, звернувшись з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що станом на січень 2010 року Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" прийнятий не був, тому до операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню за січень 2010 року повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному Законом на попередній бюджетний період, тобто у розмірі 0,2 відсотка від об'єкта оподаткування.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4 статті 2 цього Закону об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, є сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Згідно пункту 6 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону, а з 2008 року - 0,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону.
Статтею 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі 0,2 відсотка.
Відповідно до пункту 4 статті 46 Бюджетного кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Станом на січень 2010 року Верховною Радою України Закон про Державний бюджет України на 2010 рік прийнятий не був.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прийнятий 27.04.2010 та набрав чинності 30.04.2010.
Підпунктом 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009р. №1414 «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Державному казначейству зараховувати податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження до державного і місцевих бюджетів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України 2009 рік» та інших нормативно-правових актів.
У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заборгованості, оскільки ставка збору в 0,5 відсотка операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню встановлена лише з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", а відтак справлятись у січні 2010 року повинна була ставка, яка встановлена на попередній бюджетний рік.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.06.2013 у справі № 21-13а13 та Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук