10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 902/1151/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Купрейчук С.П.
за участю представників:
Кредитор ( Представник ПАТ "Мостобуд") -Чубар Т.М.( ордер ЧК №128066 від 15.04.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019
(Суддя - Лабунська Т.І.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019
(Колегія суддів: Миханюк М.В. - головуючий, Павлюк І.Ю., Коломис В.В.)
у справі
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест"
про визнання банкрутом, -
1. У провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1151/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", м. Вінниця.
2. Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
3. Ухвалою суду від 03.11.2016 року задоволено частково заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 16.10.2015 року та від 02.11.2016 року про визнання додаткових кредиторських вимог до боржника і включення їх до реєстру вимог кредиторів.
4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.2017 року залишено без змін.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову апеляційної інстанції від 12.02.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 03.11.2016 в частині затвердження вимог кредитора ПАТ "Альфа-Банк" скасовано, а справу передано до господарського суду Вінницької області на новий розгляд додаткових вимог ПАТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 року заяву ПАТ "Альфа-Банк" № б/н від 16.10.2015 з додатковими вимогами до боржника задоволено частково. Визнано грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Глоінвест" в сумі 6090-00 грн. - 1 черга задоволення (судовий збір за подачу заяви про порушення провадження у справі про банкрутство). Відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Альфа-Банк" № б/н від 02.11.2016 р. Відмовлено у визнанні вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Глоінвест" в сумі 115 062 505, 23 грн. (52 191 149,53 грн. + 62 871 355,70 грн.). Судовий збір в сумі 2436,00 грн. покладено на кредитора ПАТ "Альфа-Банк".
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 залишено без змін.
8. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що з урахуванням ст. ст. 1, 2, 23 Закону про банкрутство, вказівок викладених в Постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у даній справі, враховуючи Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13 та зважаючи на факт вимоги про дострокове повернення кредиту та те, що діюче законодавство не передбачає стягнення курсової різниці з боржника після прийняття відповідного рішення суду, повторне звернення із додатковими вимогами до боржника, які вже визнані судом і ґрунтуються на одному і тому самому судовому рішенні є такими, що суперечать Закону про банкрутство, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до висновку що у визнанні додаткових вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Глоінвест" в загальній сумі 115 062 505,23 грн. слід відмовити, відповідно відмовити у задоволенні заяви від 02.11.2016. та частково відмовити у задоволенні заяви від 16.10.2015 і задовольнити лише в частині визнання вимог щодо витрат на судовий збір за подачу заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в сумі 6090,00 грн. - 1 черга. Крім того, витрати в сумі 2436,00 грн. на сплату судового збору за подачу заяви з додатковими вимогами до боржника покласти на заявника ПАТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
9. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 і ухвалити нове рішення про визнання додаткових вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" у сумі 115 062 505, 23 грн.
10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги наведено наступні доводи:
10.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 1048 ЦК України та неналежним чином дослідили зібрані докази у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.
Провадження справи у Верховному Суді
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1151/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.10.2019.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі №902/1151/15 за касаційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (в частині відмови у задоволенні додаткових грошових вимог ПАТ "Альфа-Банк" у сумі 115062505,23 грн.) у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу на 13.11.2019 у відкритому судовому засіданні.
14. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.11.2019 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (в оскаржуваній частині) у справі №902/1151/15 на 27.11.2019 год.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.11.2019 у зв'язку з відпусткою судді Огородніка К.М. визначено колегію суддів суду касаційної інстанції для розгляду справи № 902/1151/15 у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Пєскова В.Г.
16. 25.11.2019 до Касаційного господарського суду від ПАТ "Альфа-Банк" надійшла заява про відвід суддів.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 27.11.2019 заяву ПАТ "Альфа-Банк" про відвід суддів Жукова С.В. та Ткаченко Н.Г. визнано необґрунтованою. Зупинено касаційне провадження у справі №902/1151/15 за касаційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 до вирішення питання про відвід суддів Касаційного господарського суду Жукова С.В. та Ткаченко Н.Г. у даній справі.
18. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Альфа-Банк" про відвід суддів Жукова С. В. і Ткаченко Н. Г. у справі № 902/1151/15.
19. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.12.2019 поновлено провадження у справі № 902/1151/15 за касаційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (в частині відмови у задоволенні додаткових грошових вимог ПАТ "Альфа-Банк" у сумі 115062505,23 грн.) у даній справі, розгляд справи призначено на 11.12.2019 о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні.
20. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 провадження у справі № 902/1151/15 за касаційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 та ухвалення у вказаній справі судового рішення.
21. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 902/1151/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на 10 червня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представника учасника справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
23. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
24. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 1048 ЦК України та неналежним чином дослідили зібрані докази у справі, колегія суддів зазначає наступне.
25. Вказаний довід касаційної скарги мотивований тим, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини, що відповідно до умов Договору відкриття кредитної лінії № 128/11, проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом та до повного погашення заборгованості.
26. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи:
- 08.09.2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Глоінвест» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 128/11 з відповідними змінами та доповненнями. Рішенням господарського суду м. Києва від 30.12.2013 року по справі № 910/17195/13 позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено та стягнуто солідарно з ТОВ «Глоінвест» та ПАТ «Мостобуд» заборгованість за вищевказаним кредитним договором. Враховуючи, що рішення суду не виконане та заборгованість не погашена, кредитор продовжив нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, за прострочення їх сплати. А тому просив визнати додаткові грошові вимоги на загальну суму 52 418 073, 92 грн.
- Рішенням господарського суду м. Києва від 30.12.2013 року встановлено факт вимоги про дострокове повернення кредиту: «Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 07.08.2013 р. позивачем було направлено на адресу як позичальника, так і поручителя за Договором поруки лист № 62257-11-б/б від 06.08.2013 р. з вимогою повернути у строк не більше 10 календарних днів з дати направлення відповідної вимоги суму наданого кредиту та заборгованості по сплаті процентів. Таким чином, в силу положень ст. 11.6 Кредитного договору у позичальника виник обов'язок в строк до 17.08.2013 р. повернути суму кредиту та несплачені проценти позивачу».
- 16.10.2015 року до суду надійшла заява ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ з додатковими грошовими вимогами до боржника ТОВ "Глоінвест", м. Вінниця (т. 2, а.с. 4).
- В заяві повідомлено, що додатково до вимог, заявлених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство та визнаних судом ПАТ "Альфа-Банк" має вимоги до боржника на суму 52 418 073, 92 грн., з них: заборгованість по процентам за користування кредитом з 04.10.2015 року по 30.09.2015 року - 1 120 791, 73 доларів США та 23 035 729, 98 грн.; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів з березня 2015 року по серпень 2015 року - 129 631,81 доларів США та 2 784 750,51 грн., судовий збір за подачу заяви про порушення провадження у справі про банкрутство - 6090,00 та 2436,00 грн. судовий збір за подачу заяви про визнання додаткових грошових вимог.
27. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
28. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
29. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
30. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
31. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
32. Відповідно до частини статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
33. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
34. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
35. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
36. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
37. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
38. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
39. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (Висновки про застосування норм права, які зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16).
40. З урахуванням наведених висновків про застосування норм права, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо того, що діями кредитора щодо дострокового повернення кредиту було змінено умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена ч. 1 ст. 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту (тобто до 17.08.2013).
41. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про вірне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 1048 ЦК України.
42. З урахуванням вищенаведеного, довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 1048 ЦК України та неналежним чином дослідили зібрані докази у справі є необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими попередніми судовими інстанціями фактичними обставинами справи.
43. Також у касаційній скарзі Скаржник зазначає про необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій щодо того, що Банк не має права на стягнення курсової різниці.
44. Слід зазначити, що в пункті 33 Постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у даній справі зазначено: "Стосовно винесеного на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду питання визначення розміру грошових вимог кредитора в справі про банкрутство у результаті встановленої рішенням суду заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду доходить до такого висновку.
Системний аналіз положень статей 1, 2, 23 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Проте, у цій справі зобов'язання боржника не були визначені в іноземній валюті, як помилково зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у рішенні господарського суду міста Києва від 30.12.2013р. у справі №910/17195/13, яким визначено заборгованість боржника перед кредитодавцем, суми боргу встановлено як у гривнях, так і в доларах США, еквівалентно переведених у національну валюту за курсом НБУ на час ухвалення рішення. Оскільки зобов'язання боржника не були визначені в іноземній валюті, то ця обставина не дає підстав у цій справі застосувати викладений вище висновок палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду".
45. Колегія суддів суду касаційної інстанції зауважує, що у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у даній справі чітко вказано, що зобов'язання боржника перед кредитором ПАТ "Альфа-Банк" не були виражені в іноземній валюті, що відображено у рішенні від 30.12.2013 №910/17195/13.
46. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлення вимог в заяві від 02.11.2016 року щодо курсової різниці в сумі 62 871 355, 70 грн. А тому, у визнанні вимог в сумі 62 871 355, 70грн. слід відмовити.
47. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
48. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
49. За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 - залишенню без змін.
50. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 по справі № 902/1151/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко