17 червня 2020 р. № 400/1691/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 14081, 04 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 14081, 04 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.05.2020 року на виконаня ухвали суду від 29.04.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано заяву з доказами сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою від 22.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1691/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
16.06.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що спір про про відшкодування витрат на навчання відповідача у вищому навчальному закладі внутрішніх справ України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 17.06.2020 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.06.2020 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №400/1691/20, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною четвертою статті 5 КАС України у зазначеній редакції передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За змістом статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" з 15.08.2019 року навчався в Одеському державному університеті внутрішніх справ та проходив службу в органах Національної поліції України.
У 2019 році наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 15.08.2019 року № 256 о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом університету та постановлено на всі види продовольчого та речового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ був відрахований через невиконання навчального плану.
За таких обставин спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших постановах, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, підстави для закриття провадження у справі відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
Керуючись ст. ст. 238, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження по адміністративній справі № 400/1691/20 за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 14081, 04 грн. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва