18 червня 2020 р. № 400/1394/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:визнання протиправним та скасування наказу від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язання прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 1,9939 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Баловнянської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в січні 2020 р. звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність. Однак отримав відмову, аргументовану невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій.
Відповідач 04.05.2020 р. подав відзив на позов (а. с. 24-28), в якому вказав, що на спірну земельну ділянку вже видано наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі. Отже, іншою особою розпочато процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки. Вимога позивача про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не може бути задоволена, оскільки вказані повноваження відповідача є дискреційними.
28.05.2020 р. позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що земельна ділянка незаконно використовується суб'єктом господарювання під ріллю без договору оренди, про що знає і відповідач. Оскаржуваний наказ не відповідає Земельному кодексу України (далі - ЗК України).
Заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
23.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 1,9939 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Баловнянської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населених пунктів) у межах норм безоплатної приватизації (а. с. 5). До заяви додавалося викопіювання з кадастрової карти щодо розташування бажаної земельної ділянки.
Наказом від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ відповідач відмовив у наданні запитуваного дозволу, посилаючись на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій (а. с. 6).
Згідно з ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
А відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу, відповідач посилається на свій наказ від 11.06.2019 р. № 3499/0/14-19-СГ, яким дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано ОСОБА_2 (а. с. 31). Відповідач вважає, що позивачу не може бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки щодо бажаної ним земельної ділянки уже розпочато процедуру безоплатної приватизації.
Однак позивачем надано викопіювання з публічної кадастрової карти України від 06.06.2020 р., з якої судом встановлено що бажана позивачем земельна ділянка і земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано ОСОБА_2 , знаходяться в межах ділянки площею 35,5 га, але навіть не межують одна з одною. Тобто, відповідач помилково вважає, що позивач бажає приватизувати земельну ділянку, щодо якої розпочато процедуру безоплатної приватизації.
До того ж, суд відзначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. по справі № 240/5288/18.
На підставі викладеного суд зазначає, що відповідач не довів наявності законних підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ належить задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Пункт 10 ч. 2 ст. 245 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи тривалий проміжок часу з моменту прийняття оскаржуваного наказу та можливу зміну обставин щодо бажаної позивачем земельної ділянки, суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) про визнання протиправним та скасування наказу від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язання прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 1,9939 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Баловнянської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населених пунктів) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.02.2020 р. № 3499/0/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 1,9939 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Баловнянської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населених пунктів) у межах норм безоплатної приватизації - з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Дата складення повного судового рішення 18.06.2020 р.
Суддя Н.В. Лісовська