ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" червня 2020 р. справа № 345/4872/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про зобов'язання внести зміни в довідку МСЕК щодо дати встановлення інвалідності, призначення та проведення страхових виплат з дати їх припинення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1992 році ОСОБА_1 отримав виробничу травму на підприємстві ВГО «Західукргеологія», через яку йому встановлено третю групу інвалідності та 30 відсотків втрати професійної працездатності. Впродовж 27 років Івано-Франківське бюро медико-соціальної експертизи щороку продовжувало йому інвалідність, у зв'язку з чим йому щороку необхідно було вчасно пройти переогляд для продовження документального підтвердження стійкої втрати працездатності, що ображало його людську гідність. Однак, в кінці 2018 року через важке матеріальне становище, психологічний стан та необхідність догляду за неповнолітніми дітьми та перестарілими батьками позивач пропустив термін звернення на МСЕК, у зв'язку з чим з 01.11.2018 йому було припинено страхові виплати, а Пенсійним фондом не виплачено пенсію по інвалідності. На наступному переогляді МСЕК йому було встановлено групу інвалідності та стійку втрату працездатності з 13.06.2019 довічно, без переогляду та відновлено відповідні виплати. У зв'язку із вищезазначеним, він не отримував грошові виплати впродовж 8 місяців та 10 днів. З метою виправлення довідки МСЕК він звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківської області, однак у такому виправленні йому було відмовлено. Посилаючись на законодавство, яким передбачено, що строк проведення страхових виплат повинен бути продовжений з дня його припинення, незалежно від часу звернення потерпілого, ОСОБА_1 з врахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати за ним право на встановлення (продовження) інвалідності з 01 листопада 2018 року без терміну наступного переогляду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 позовну заяву залишено без руху.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.04.2020. У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 оглядався спеціалізованою травматологічною МСЕК з 01.02.1993 з приводу наслідків виробничої травми, яку отримав 10.11.1992. Тоді йому вперше визначено третю групу інвалідності, категорія - трудове каліцтво та 60% втрати професійної працездатності. В подальшому потерпілому група інвалідності та відсоток втрати професійної працездатності встановлювалися на різні терміни (від одного до трьох років), однак ОСОБА_1 регулярно затримував оформлення на лікарсько-консультативній комісії медичного закладу за місцем проживання посильних документів (форми 088/о) на МСЕК. Якщо ця затримка була в межах одного-чотирьох місяців і були наявні документи, що обґрунтовують цю затримку, то ці періоди вважалися такими, що пропущені з поважних причин і зараховувалися потерпілому на виробництві в термін інвалідності. При більших затримках і відсутності документів, які б обґрунтовували цю затримку, комісією МСЕК приймалося рішення згідно пунктів 1.12, 1.15 Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.01.2001 №561 - з дати надходження документів на МСЕК. Оскільки в 2019 році позивачем не надано документів, що підтверджували поважну причину затримання терміну подачі таких, підстави для зміни терміну встановлення групи інвалідності в 2019 році немає. Вважає, що рішення Івано-Франківської міжрайонної МСЕК прийняті у повній відповідності до вимог відповідних нормативно-правових актів.
Відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області у своєму відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 12.05.2020 зазначає, що у зв'язку із допущеним позивачем пропуском строку повторного огляду МСЕК, Управління у відповідності до п.3.2.4 Постанови правління Фонду соціального страхування України №11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 19.07.2018 відновило страхові виплати з дати, установленої МСЕК, тобто з 13.06.2019. Вимога позивача про призначення страхових виплат з 01.11.2018 (дати їх припинення) безпідставна, так як Управління не може приймати рішення про продовження таких на даний період без встановлення відсотків втрати професійної працездатності за цей період.
Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
У зв'язку з отриманням ОСОБА_1 10.11.1992 виробничої травми на підприємстві ВГО «Західукргеологія» позивачу встановлено третю групу інвалідності. Починаючи з 01.02.1993 позивач періодично оглядався спеціалізованою травматологічною МСЕК з приводу наслідків виробничої травми, на підставі чого йому продовжувалася третя група інвалідності та встановлювався відповідний відсоток втрати професійної працездатності.
Позивачем допускалися пропуски строку для подачі документів для переогляду МСЕК на декілька місяців, у зв'язку з чим спеціалізована травматологічна МСЕК або зараховувала пропущений термін з поважних причин, або ж продовжувала групу інвалідності з дати поступлення документів без зарахування пропущеного терміну у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про поважну причину такої затримки (а.с.10-11).
Востаннє документи потерпілого на виробництві ОСОБА_1 поступили на МСЕК 13.06.2019 з пропуском строку у шість місяців, а 03.07.2019 позивач був оглянутий МСЕК. Дана обставина підтверджується актом огляду МСЕК №1382 (а.с.36). На підставі проведеного огляду і у відповідності до вимог п.12, п.15 Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, позивачу продовжена третя група інвалідності, категорія трудове каліцтво та встановлено 30% втрати професійної працездатності з 13.06.2019, тобто з дати надходження документів до комісії МСЕ без терміну переогляду, про що складено відповідну довідку серії АБ №0037275 від 10.07.2019 (а.с.6).
Таким чином, у період з 01.11.2018 до 13.06.2019 інвалідність позивачу не була встановлена.
З метою виправлення відомостей у довідці МСЕК, ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області. Позивач вважає, що період з 01.11.2018 до 13.06.2019 також слід зарахувати до втрати працездатності, призначити та виплатити страхові виплати.
Однак, у внесенні виправлення в названу довідку позивачу було відмовлено, та надано роз'яснення, що після його огляду лікарсько-консультативною комісією Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги документи направлені поштою до медико-соціальної експертної комісії, де зареєстровані 13.06.2019. А тому відповідно до п. 8 Положення про порядок, умови, критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання вважається день надходження до комісії документів, група інвалідності йому встановлена з 13.06.2019 без терміну переогляду.
Суд зазначає, що спірними у даному випадку є дії Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові продовження інвалідності з дати її припинення, тобто з 01.11.2018, відмові призначення та виплати страхових виплат відповідно.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи внести зміни в довідку МСЕК щодо дати встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.
Дані правовідносини регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.
Так, згідно ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Відповідно до п.22 Положення про медико-соціальну експертизу повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.
Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до положень п. 1.13 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Якщо строк переогляду особи було пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки (п. 1.15 Інструкції № 561).
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що в кінці 2018 року через важке матеріальне становище, психологічний стан та необхідність догляду за неповнолітніми дітьми та перестарілими батьками він пропустив термін звернення на МСЕК, у зв'язку з чим з 01.11.2018 йому було припинено страхові виплати. Про причини пропуску терміну переогляду він повідомив голові комісії під час переогляду, однак належної оцінки даним обставинам комісією надано не було.
На підтвердження таких доводів надав суду копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 431 , копію виписки з медичної карти амбулаторного хворого (а.с.40,42), довідку про доходи №84 від 06.02.2020 (а.с.90), копії документів про повнолітніх дітей, похилого віку матір (а.с.91-93).
В той час, відповідачі у відзивах на позовну заяву зазначають про не можливість у даному випадку застосування пункту 1.15 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561. Зазначений пункт передбачає поновлення пропущеного строку переогляду з поважних причин. На думку експертної установи, позивач не підтвердив поважність причин пропуску звернення до МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту огляду МСЕК №1382 від 03.07.2019, відповідач Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи, не скористався положенням п.1.15 Інструкції № 561 і не надав належну оцінку доводам ОСОБА_1 про поважність пропуску строку звернення до МСЕК для переогляду, така оцінка доводам, їх відхилення (неврахування) не надана і в заявах по суті позовних вимог, поданих суду.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, позивач зазначає, що опинився в ситуації, що відповідно позбавила його можливості забезпечити належний захист своїх прав, а відповідач Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи не врахував наведених позивачем причин пропуску терміну переогляду.
Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
За обставин справи відповідачем, Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи, не наведено достатньо вагових та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності відмови встановлення інвалідності з дати її припинення.
Отже таку відмову не можна вважати чіткою та зрозумілою.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 в застосуванні положень п. 1.15 Інструкції № 561.
Суд звертає увагу на те, що експертна комісія не дослідила правову норму, яка міститься в положенні п. 1.15 Інструкції № 561, а також не проаналізувала обставини, на які посилається позивач, щодо поважності пропуску строку подання документів до МСЕК, вдавшись до надто формального тлумачення Інструкції №561.
Таким чином, вирішенню підлягає питання того, чи з поважних причин позивачем не проходився огляд МСЕК у період з листопада 2018 року по червень 2019 року.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а, адміністративне провадження №К/9901/4844/18) зазначив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, встановити інвалідність, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
В той же час, суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.
Таким чином, з огляду на вищенаведене випливає, що процедура встановлення інвалідності є дискреційним повноваженням, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, встановленню такої передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.
В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти повноваження МСЕК, уповноваженої на виконання функцій з проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Щодо вимоги заявленої до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про призначення та проведення страхових виплат з дати їх припинення то така вимога є похідною і не може бути задоволена без встановлення відсотків втрати професійної працездатності за згаданий період.
З огляду на це позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно розглянути документи ОСОБА_1 від 19 березня 2019 року про поновлення інвалідності з дня її зупинення, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог до іншого відповідача відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 3 розділу IV «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.