Справа № 161/7816/20
Провадження № 3/161/2399/20
11 червня 2020 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, -
- за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення 24 квітня 2020 року о 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 будучи особою, яка здійснила перетин державного кордону України в МАПП «Ягодин», що мало місце 15.04.2020 року о 21:00 год. відмовився від госпіталізації до обсервації у м. Ковель, вул. Володимирська, 137, чим порушив вимоги п.5 Постанови КМУ від 11.03.2020 року№211, зі змінами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним вищевказаного правопорушення, суду пояснив, що жодної обсервації йому не пропонували та умови її проходження йому не пояснили. Вказував, що перебував на самоізоляції за місцем проживання, про що вказав у інформативній згоді на митному пості. Крім того подав суду письмові пояснення по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доцільність закриття провадження у даній справі.
Згідно з диспозицією ст. 44-3 КУпАП, ознаками вказаного адміністративного правопорушення є порушення правил щодо карантину людей, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до вимог КУпАП формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
З диспозиції ст. 44-3 КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №450623 від 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не повністю розкрита об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, не зазначено конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення, способу вчинення його та мотивів.
Також встановлено, що гр. ОСОБА_1 під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення не було роз'яснено порядку проведення обов'язкової госпіталізації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, до обсерваторів (ізоляторів) та їх місце знаходження, про що відсутні дані в матеріалах справи та останній даний факт підтвердив в своїх письмових поясненнях від 24.04.2020 року.
Крім того в матеріалах справи відсутня будь-яким чином зафіксована відмова ОСОБА_1 від госпіталізації до обсервації.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, суд-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк