Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №826/14528/16
адміністративне провадження №К/9901/36284/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2017 (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі №826/14528/16 за позовом Дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» (далі - ДП «Зовнішекономсервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 23.06.2016 №0010161406 та від 23.06.2016 №0010171406.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють зміст акту перевірки щодо порушення строків надходження валютної виручки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Зовнішекономсервіс» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209, від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036, від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) згідно листів публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» від 06.01.2016 №153-02/12, від 10.03.2016 №153-02/557.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 30.05.2016 №435/26-15-14-06-04/24865093, в якому відображено висновок про порушення ДП «Зовнішекономсервіс» вимог:
статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходженням на поточний рахунок ДП «Зовнішекономсервіс» валютної виручки в сумі 1806,00 дол. США за контрактами від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023, в сумі 18200,00 дол. США від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209, в сумі 2760,00 дол. США від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209, в сумі 7926,80 дол. США від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036, в сумі 2140,51 дол. США від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) та несвоєчасне надходження на поточний рахунок державного підприємства «Зовнішекономсервіс» валютної виручки в сумі 2269,80 дол. США за контрактом від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036 та в сумі 1285,31 дол. США за контрактом від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з нерезидентом «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія);
пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме, порушення строків декларування станом на 01.10.2015, на 01.01.2016 та на 01.04.2016.
За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 23.06.2016 №0010161406, згідно з яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 605449,13 грн.;
від 23.06.2016 №0010171406, згідно з яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «штрафні санкції за порушення валютного законодавства» у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно з пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Аналогічні за своїм змістом положення також викладені у пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 № 160 та у пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581.
Приписами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) укладено контракт від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/8/12В1ЕС023 на постачання суднових запасних частин.
Згідно з актом перевірки, ДП «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 72238,00 дол. США (екв. 1578772,04 грн.), а нерезидент «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти у розмірі 70432,00 дол. США (екв. 1527713,61 грн.).
Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN ГНЕ GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12В1ЕС023 на суму 1806,00 дол. США (екв. 45513,92 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 1806,00 дол. США -21.12.2015.
Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11В1ЕС209 на постачання суднових запасних частин.
Згідно з актом перевірки, ДП «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF ТНК REPUBLIC OF INDIA» (Індія) товару на загальну суму 182000,00 дол. США (екв. 3918013,01 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 163800,00 дол. США (екв. 3552923,23 грн.).
Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11В1ЕС209 на суму 18200,00 дол. США (екв. 458667,41 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 18200,00 дол. США - 29.12.2015.
Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11В1ЕС209 на постачання суднових запасних частин.
Згідно з актом перевірки, ДП «Зовнішекономсервіс» відвантажило нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 288000,00 дол. США (екв. 6133143,17 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 260640,00 дол. США (екв. 5716560,82 грн.).
Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/10/1 IB 1ЕС209 на суму 27360,00 дол. США (екв. 689513,20 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 27360,00 дол. США - 30.12.2015.
Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) укладено контракт від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11В1ЕС203/12В1ЕС036 на постачання суднових запасних частин.
Згідно з актом перевірки, ДП «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 231648,00 дол. США (екв. 4471012,02 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 223721,20 дол. США (екв. 5241013,22 грн.), в тому числі на суму 2269,80 дол. США з порушенням граничного терміну надходження.
Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THI- GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 18.09.2014 № DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036 на суму 7926,80 дол. США (екв. 199767,29 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 7926,80 дол. СІНА 05.01.2016.
Також, між позивачем «AGREEMENT BETWEEN ТІ ІЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/3/12V1 FCO 17 на постачання суднових запасних частин.
Згідно з актом перевірки, ДП «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 46732,00 дол. США (екв. 1015308,85 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі44591,49 дол. США (екв. 966452,02 грн.), в тому числі на суму 1285,31 дол. США з порушенням граничного терміну надходження.
Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 17.02.2015 № DPRO 030-1414/3/12V1 FCO 17 на суму 2140,51 дол. США (екв. 53944,07 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 2140,51 дол. США - 16.02.2016.
Під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій, на спростування зазначених висновків контролюючого органу позивачем було надано копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог: від 16.10.2015 № 1 за контрактом від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/8/12B1EC023; від 16.10.2015 № 1 за контрактом від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/11/11B1EC209; від 15.10.2015 № 1 за контрактом від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/10/11B1EC209; від 10.06.2015 №1 за контрактом від 18.09.2014 № DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 06.10.2015 № 2 за контрактом від 18.09.2014 № DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 20.10.2015 № 3 за контрактом від 18.09.2014 № DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 06.10.2015 № 1 за контрактом від 17.02.2015 № DPRO 030-1414/3/12V1FC017; від 29.01.2016 № 2 за контрактом від 17.02.2015 № DPRO 030-1414/3/12V1FC01.
У відповідності до змісту вказаних актів, сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у пунктах 1 та 2 цих актів, а також зазначено, що між сторонами не було суперечок щодо характеру вказаних зобов'язань, їх змісту та умов їх виконання (пункт 4 актів).
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якими передбачено, що суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Так, одним із способів припинення зобов'язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України ).
Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.
Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб'єктам господарювання забороняється припиняти зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено.
Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Цивільним та Господарським кодексами України передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами.
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що зобов'язання між позивачем та нерезидентом «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за вище зазначеними контрактами були припиненні шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог в межах граничного терміну розрахунків, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, як встановлено судами, відповідачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не надано належної оцінки актам зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, контролюючим органом також не надано суду доказів невідповідності наведених актів, на підставі яких зараховано зустрічні зобов'язання та припинено останні.
Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» спростовуються викладеним, а податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0010161406 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності нарахування позивачеві штрафу за недекларування валютних цінностей слід зазначити наступне.
Пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Тобто, відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи державної податкової служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.
Отже, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2016 №0010171406 прийнято протиправно.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду