Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №824/20/17-а
адміністративне провадження №К/9901/35346/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі № 824/20/17-а за позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа АТ «Укрсиббанк» про стягнення заборгованості, -
встановив:
Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - Чернівецька ОДПІ) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 68694,91 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до місцевого бюджету м. Чернівці податковий борг в сумі 58941,02 грн. а саме: згідно податкового повідомлення-рішення "Р" №0093761707 від 27.10.2015 в сумі 58771,02 грн. (47016,82 грн. за основним платежем та 11754,20 грн. за штрафними санкціями) та згідно податкового повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 в сумі 170 гривень. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Чернівецька ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог Чернівецька ОДПІ посилаючись на положення підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України зазначає, що спірна сума податкового боргу є узгодженою та добровільно не сплаченою.
Також зазначає, що в силу приписів частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку, тоді як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень не охоплюється предметом позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернівецькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 09.10.2015 №765/24-12-17-07/ НОМЕР_1 та відображено висновок про порушення пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації за період, що перевірявся (декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік); абз .д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - не включення до загального річного оподаткованого доходу дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) заборгованості та не застосовано ставку податку відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України на суму 54819,93 грн.
На підставі названого акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № №0093761707 від 27.10.2015, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 68524,91 грн. (54819,93 грн. за основним платежем та 13704,98 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 про нарахування штрафу в розмірі 170 грн.
Оскільки у встановлені контролюючим органом терміни податковий борг в сумі 68694,91 грн. добровільно не сплачено, Чернівецька ОДПІ звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій з урахуванням положень пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України дійшли висновку, що податковим органом неправомірно визначено суму оподаткування, зазначивши основний борг за кредитним договором - 25261,31 дол.США, який крім основної суми кредиту 21517,22 дол.США включає загальну прострочену основну суму кредиту, загальну суму прострочених процентів за користування кредитом та загальну суму строкових (не прострочених) процентів за користування кредитом. Таким чином, сума, згідно якої позивач повинен був оподаткувати дохід склала 21517,22 дол.США, яка складає основну суму кредиту.
Надаючи оцінку обставинам у справі Верховний Суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податкового кодексу України, тощо.
Таким чином, в межах розгляду даної справи обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо виконання чи невиконання позивачем приписів пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України в частині надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги, оскільки від цього залежить обґрунтованість звернення податкового органу з позовом про стягнення, а також щодо дотримання податковим органом порядку стягнення коштів, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене та з урахуванням положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного розгляду.
Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 скасувати.
Справу передати на новий розгляд в суд першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду