справа № 570/438/20
провадження № 2/570/636/2020
11 червня 2020 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту на майно,
покликаючись на відсутність будь-яких правових підстав, представник позивача Ільїн В.А. у поданій до суду 03 лютого 2020 року позовній заяві просить скасувати арешт з усього майна ОСОБА_1 .
У відповіді на телефонограму представник позивача адвокат Ільїн В.А. позов підтримує повністю, просить справу слухати у відсутність сторони позивача.
Представник відповідача ОСОБА_3 у поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутність.
У поданому 24 лютого 2020 року відзиві представник відповідача зазначає, що Рівненським районним відділом державної виконавчої служби встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) на виконанні у відділі не перебували та не перебувають виконавчі провадження, боржником за якими є позивач. Разом з тим, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про арешт нерухомого майна, який накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови ДВС АА 444713 від 03 травня 2007 року. На даний час неможливо встановити підстави накладення такого арешту та встановити, у якому виконавчому провадженні цей арешт було накладено.
При прийнятті рішення просить врахувати суд, що існує ймовірність накладення арешту на підставі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Зважаючи на те, що учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивачі скористалися правовою допомогою.
Встановлено, що у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа №2-720/2007).
В порядку забезпечення позову ухвалою судді Рівненського районного суду Коробова С. О . від 10 квітня 2006 року накладено арешт на майно подружжя, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і заборонено вживати дії щодо його відчуження до поділу його в натурі.
У зв'язку з укладенням мирової угоди щодо поділу спільного майна ухвалою Рівненського районного суду від 07 травня 2007 року провадження у справі №2-720/2007 закрито.
Однак, вжиті ухвалою суду від 10 квітня 2006 року заходи забезпечення позову не було скасовано, що підтверджується наданою позивачем інформацією від 21 січня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно якої постановою відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції АА 444713 від 03 травня 2007 року накладено арешт на все нерухоме майно позивача ОСОБА_1 .
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України, де визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що все його нерухоме майно арештоване в порядку виконавчого провадження, боржником у якому він не є, що порушує його право власності на це нерухоме майно, за захистом якого він і звернувся до суду.
Однак з такими доводами позивача суд не погоджується. Так, позивач ОСОБА_1 , який був стороною (відповідачем) у цивільній справі №2-720/2007 за позовом ОСОБА_4 про поділ майна, у якій було забезпечено позов, уповноважений звернутися до суду із заявою про скасування заходу забезпечення позову у виді арешту, а не з позовом про зняття арешту з майна, оскільки у даному випадку існує не спір про право, а невирішене процесуальне питання.
Відповідно до п.9 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року №5 заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу; при цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета; інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно п.2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року №5 відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У даному випадку боржник та позивач є однією особою ОСОБА_1 , що додатково свідчить про неможливість зняття арешту з майна у спосіб, обраний позивачем.
За наведених обставин, правова позиція позивача є помилковою, його доводи до уваги не приймаються, як такі, що не обгрунтовані вимогами закону, належними доказами і висновки суду не спростовують, позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав. При вказаних обставинах, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
відмовити у цивільного позову ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту на майно.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 06 травня 1996 року/.
Відповідач: Рівненський районний відділ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції /ЄДРПОУ 35007151/.
Суддя: Кушнір Н.В.