м. Вінниця
15 червня 2020 р. Справа № 120/3575/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
представника заявника: Паламарчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення суду
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019, із урахуванням проведених виплат.
На виконання зазначеного рішення судом 10.02.2020 видано виконавчий лист.
18.05.2020 до суду надійшла заява відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №120/3575/19-а шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 14659,19 грн. В обґрунтування вказаної заяви вказано, що боржником надано лист від 18.02.2020 та розрахунки про перерахунок пенсії, виплата перерахованих коштів в сумі 14659,19 грн. буде проведена відповідно до постанови КМУ №649 від 22.08.2018, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Однак, заявник вказує, що належної виплати ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено не було, тому наявна заборгованість, виплата якої не обмежена у часі. Таким чином, зазначені обставини роблять неможливим виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/3575/19-а.
Ухвалою суду від 19.05.2020 вказану заяву залишено без руху та надано строк заявнику для усунення недоліків.
У встановлений судом термін заявник усунув недоліки заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 27.05.2020 призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі.
09.06.2020 представником відповідача подано до суду заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі. Зокрема зазначає, що 28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Таким чином, доплату до пенсії позивач отримає на умовах та на підставі положень, визначених Порядком № 649. Головним управлінням проведено виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. Отже, висновки державного виконавця щодо необхідності зміни способу та порядку виконання рішення суду фактично ґрунтуються на незгоді з діями Головного управління щодо застосування при виконанні рішення суду положень Кабінету Міністрів України постанови № 649. Прийняття Кабінетом Міністрів України Порядку № 649 не має наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.
Представник вказує, що в заяві державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок подальшого виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі №120/3575/19-а із зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої позивачу пенсії на стягнення з відповідача перерахованої суми пенсії в розмірі 14659,19 грн., однак, заява становить вимогу не щодо встановлення способу та порядку виконання судового рішення, а заявник фактично просить суд змінити резолютивну частину зазначеного рішення суду по суті вирішених позовних вимог.
Таким чином, заявник просить суд визначити порядок виконання судового рішення за іншими позовними вимогами, які не були заявлені в позові та не вирішувались судом при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим Головне управління просить відмовити у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У судовому засіданні представник заявника просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у справі №120/3575/19-а.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відтак, з урахуванням вимог частини другої статті 378 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення за відсутності позивача та відповідача.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами першою, другою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі №120/3575/19-а, 10.02.2020 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Відповідно до частини першої та третьої статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналогічні норми містить частина 4 статті 33 Закону України Про виконавче провадження.
У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 18.02.2020 №0200-0802-5/5358 повідомило державного виконавця, що виплата ОСОБА_1 пенсії у сумі 144659,19 грн. буде здійснена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 та надало Витяг з реєстру рішень передбаченого Постановою КМУ №649, в якому зазначено, що рішення суду у справі №120/3575/19-а внесено в реєстр за номером №56886.
Саме посилаючись на ці обставини, державний виконавець звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом винесення рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 14659,19 грн.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст здійснення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого КАС України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів щодо реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений спосіб. Тобто, фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим.
Водночас, суд, змінюючи або встановлюючи порядок чи спосіб виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
За вимогами статті 246 КАС України рішення суду мають бути чіткими і однозначними, процедура їх виконання має відрізнятись також однозначністю, тому рішення суду має виконувати в безспірному порядку і відповідно до вимог Закону. Відповідні зміни у виконанні рішення мають обумовлюватись обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.08.2018 по справі № 803/3805/15.
Отже, суд звертає увагу на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняттям судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, встановлених раніше. Суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.
У свою чергу, зміст заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а прийнятті нового - із зазначенням суми стягнення, що не досліджувалось судом під час прийняття рішення у даній справі.
Між тим, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, прийшов до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Водночас, 28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року за № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядку № 649).
Згідно з п. 2 цієї постанови виплата заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили здійснюється відповідно до Порядку № 649.
Пунктом 3 Порядку № 649 передбачено, що боржник (орган Пенсійного фонду, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Відповідно до п. 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Таким чином, суд звертає увагу, що доплату до пенсії позивач отримає на умовах та на підставі положень, визначених Порядком № 649.
Крім того, з Витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою передбаченого судом встановлено, що рішення суду у справі №120/3575/19-а, стягувач ОСОБА_1 , внесено в реєстр за номером №56886.
Відтак, зі змісту заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі не вбачається, в чому саме полягають обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та не вмотивовано підстави такого звернення.
Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду та дані виконавчого листа, конкретне визначення суми коштів до виплати позивачу не було предметом спору. Початковий період для дій щодо виплати визначений, а кінцевий ні, що унеможливлює здійснення розрахунку.
Отже, зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, зобов'язання боржнику виплачувати перераховану пенсію на стягнення конкретної суми коштів полягає у зміні результату вирішеного спору, у тому числі виходу за межі заявлених позовних вимог та порушуватиме встановлений порядок відновлення порушеного права позивача.
З огляду на вищенаведене, з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що заява відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3575/19-а є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 295, 378 КАС України суд, -
В задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 15.06.2020
Суддя Комар Павло Анатолійович