м. Вінниця
10 червня 2020 р. Справа № 120/47/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Карпінської Т.В.
представника позивача: Сільченка О.В.
представника відповідача: Лозінської І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 2100)
про: визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування боргу у сумі 20 156,66 грн. та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5588-58 від 13.05.2019 року в сумі 20 156 грн. 66 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в листопаді 2019 року він від Літинського відділу Державної виконавчої служби отримав постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь відповідача боргу по ЄСВ в сумі 20 156 грн. 66 коп.. Звернувшись до Літинського відділу Державної виконавчої служби позивач дізнався, що відповідачем було надано до виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки), який нараховувався починаючи з 01.01.2017 року. З вказаною вимогою позивач не погоджується та вказує, що більше 10-ти років назад він зупинив підприємницьку діяльність. 03.12.2019 року зареєструвався у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджує факт відсутності його реєстрації до цього часу, оскільки, у разі наявності такого факту, його б не зареєстрували фізичною особою-підприємцем. Цього ж дня знову припинив підприємницьку діяльність. Протягом всього періоду він не отримував жодних документів про сплату боргу. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.01.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків.
16.01.2020 року за вх. № 1337 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 21.01.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.02.2020 року.
10.02.2020 року за вх. № 4100/20 відповідачем надано до суду відзив, в якому він з позицією позивача не погоджується та вважає, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити. Відзив мотивовано тим, що згідно з реєстраційними та обліковими даними ІС «Податковий блок» та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.12.2003 року та взятий на облік у Літинській ДПІ Хмільницького управління відповідача як платник податків - фізична особа-підприємець 28.08.2003 року за основним видом економічної діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Позивач припинив свою підприємницьку діяльність лише 03.12.2019 року. Таким чином, у період з 03.12.2003 року по 03.12.2019 року включно позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця, а тому на нього поширюються усі обов'язки, в тому числі, і щодо сплати податків та зборів згідно з вимогами чинного законодавства, які покладались на фізичних осіб-підприємців. Огляду на що позивачеві нараховано єдиний внесок:
8 448 грн. 00 коп. - за 2017 рік (термін сплати - 09.02.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за І-й квартал 2018 року (термін сплати - 19.04.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІІ квартал 2018 року (термін сплати - 19.07.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІІІ квартал 2018 року (термін сплати - 19.10.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІV квартал 2018 року (термін сплати - 19.01.2019 року);
2 457 грн. 18 коп. - за І квартал 2019 року (термін сплати - 19.04.2019 року).
Таким чином, з урахуванням переплати в сумі 847 грн. 24 коп. загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця позивача станом на 03.04.2019 року становить 20 156 грн. 66 коп., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань. Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірною та не може бути скасованою.
Одночасно за вх. № 4103/20 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області через канцелярію суду подано клопотання про заміну відповідача правонаступником - на Головне управління ДПС у Вінницькій області.
У судовому засіданні 11.02.2020 року представник Головного управління ДПС у Вінницькій області клопотання про заміну відповідача правонаступником підтримав та просив задовольнити, представник позивача не заперечував щодо заміни відповідача правонаступником. Ухвалою від 11.02.2020 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача правонаступником задоволено, замінено відповідача на Головне управління ДПС у Вінницькій області, судове засідання відкладено на 12.03.2020 року.
05.03.2020 року за вх. № 6932 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.03.2020 року, на іншу дату.
Представник відповідача 12.03.2020 року у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, судове засідання відкладено на 19.03.2020 року.
16.03.2020 року за вх. № 8040/20 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із впровадженням карантину.
У судове засідання 19.03.2020 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судове засідання відкладено на 08.04.2020 року.
07.04.2020 року за вх. № 10207 та вх. № 10224 представниками сторін надані до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 08.04.2020 року, на іншу дату у зв'язку із впровадженням карантину, судове засідання відкладено на 06.05.2020 року.
У судове засідання 06.05.2020 року представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, судове засідання відкладено на 13.03.2020 року.
13.05.2020 року за вх. № 12959/20 та № 12952/20 представником позивача та представником відповідача відповідно подані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з продовженням карантинних заходів, судове засідання відкладено на 02.06.2020 року.
У судове засідання 02.06.2020 року представник позивача та власне позивач не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Представник відповідача вважала за неможливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача чи його представника, а тому вважала за необхідне відкласти розгляд справи на іншу дату, судове засідання відкладено на 10.06.2020 року.
У судове засідання 10.06.2020 року з'явилися представники сторін, судом з'ясовано, що фактично на теперішній час позивачем спірна вимога від відповідача не отримана, згідно конверту, наданого до матеріалів справи, відповідачем вимога була направлена за помилковою адресою, відповідно строк звернення до суду позивачем не пропущений. Сторони надавали пояснення по суті спірних правовідносин, було здійснено дослідження доказів по справі, надані додаткові пояснення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно даних ІС «Податковий блок» він зареєстрований Літинською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець 03.12.2003 року, номер державної реєстрації 0011060, 20.06.2012 року взятий на облік відповідачем (Головне управління ДПС у Вінницькій області, Хмільницьке управління, Літинська ДПІ) за № 4061 від 28.03.2003 року та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за № 0211030695.
У позивача за період 2017- 2019 роки виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у загальній сумі 20 156 грн. 66 коп., у тому числі:
8 448 грн. 00 коп. - за 2017 рік (термін сплати - 09.02.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за І-й квартал 2018 року (термін сплати - 19.04.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІІ квартал 2018 року (термін сплати - 19.07.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІІІ квартал 2018 року (термін сплати - 19.10.2018 року);
2 457 грн. 18 коп. - за ІV квартал 2018 року (термін сплати - 19.01.2019 року);
2 457 грн. 18 коп. - за І квартал 2019 року (термін сплати - 19.04.2019 року).
У зв'язку із наявністю заборгованості станом на 13.05.2019 року відповідачем винесено вимогу № Ф-5588-58 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 20 156 грн. 66 коп..
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2019 року проведені реєстраційні дії - включення відомостей про фізичну особу - підприємця та державну реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця позивача, рішення про припинення № 21570170000014043.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, як зазначено в абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки, збори та внески у строки, встановлені чинним законодавством. Разом з тим цей обов'язок кореспондує й відповідачу, у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.
З матеріалів справи вбачається, що борг (недоїмка) позивача зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 20 156 грн. 66 коп. утворився за 2017, 2018 роки та 1 квартал 2019 року, відповідно була сформована спірна вимога про сплату боргу (недоїмки).
Позивач у період з 03.12.2003 року по 03.12.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому зобов'язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок.
У цьому контексті суд критично ставиться до тверджень позивача, що протягом цього часу його підприємницька діяльність була припинена та на підтвердження цього він 03.12.2019 року звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора про повторну реєстрацію і його зареєстрували, це й підтверджує факт відсутності його попередньої реєстрації на теперішній час.
Суд повторно зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець саме 03.12.2003 року; 28.08.2003 року взятий на облік як платник податків; 20.06.2012 року взятий на облік як платник єдиного внеску. 03.12.2019 року за заявою позивача було здійснено включення відомостей про фізичну особу-підприємця, а не відбулась нова державна реєстрація позивача у якості фізичної особи - підприємця. Цей факт також підтверджується описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «включення відомостей про фізичну особу-підприємця» від 03.12.2019 року, згідно якого позивачем державному реєстратору саме для вчинення такої реєстраційної дії була надана лише реєстраційна картка про включення відомостей про фізичну особу - підприємця, а не реєстраційна картка та інші необхідні документи для проведення державної реєстрації. Крім цього, 03.12.2019 року відбулось внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису про припинення діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за його заявою, що також підтверджується відповідним описом.
Суд звертає увагу на те, що відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 2003 рік, регулювались Законом України «Про підприємництво» та Положенням про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, які втратили чинність з 01.07.2004 року.
У відповідності до вимог ст. 8 вказаного закону органи державної реєстрації зобов'язані були протягом відповідного терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.
Наступним законом, який регулював вказані правовідносин був Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755 (далі - Закон про реєстрацію), який набрав чинності 01.07.2004 року.
Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).
У ст. 1 Закону про реєстрацію передбачено, що ЄДР - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
ЄДР створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону про реєстрацію відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Ст. 18 Закону про реєстрацію передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Надалі у ст. 19 та п. 2 Прикінцевих положень Закону про реєстрацію у 2011 році були внесені зміни стосовно внесення відомостей до ЄДР.
Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Системний аналіз норм Закону про реєстрацію доводить наступне. Суб'єкти господарювання повинні були подавати державному реєстратору щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, реєстраційну картку про підтвердження відомостей. У разі ненадходження вказаного документу, державний реєстратор надсилає суб'єкту господарювання відповідне повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки. У цьому випадку неподання суб'єктом господарювання реєстраційної картки про підтвердження відомостей державний реєстратор
повинен внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.
Відповідно до п. 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання від 01.07.2010 року (далі - Закон) процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Вказаний закон набрав чинності 03.03.2011 року.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
У п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону закріплено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
П. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.
У п. 1.2 Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 575/5 від 12.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 року за № 569/20882 (далі - Положення), визначено, що комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб'єкти).
Комісія, у відповідності до вимог п. 4.3 Положення, розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у розрізі районів та міст обласного значення відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, районів - у містах Києві та Севастополі за формами згідно з додатками 3 та 4; передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів державним реєстраторам за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках. Узагальнена інформація про невключених суб'єктів може передаватися частинами; передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів Державній реєстраційній службі України.
Відповідно до п. 5 наказу Міністерства юстиції України «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 575/5 від 12.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 13.04.2002 року за № 569/20882, державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Надалі у 2014 році п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону про реєстрацію було визначено, що усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".
П. 7, 8, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону виключені.
У ч. 1 ст. 46 Закону про реєстрацію визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
У ч. 3 цієї ж статті вказано, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
У 2016 року Закон про реєстрацію змінив назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
У відповідності до вимог ст. 4 вказаного закону, у редакціях і станом на 2016 рік, і станом на момент винесення спірної вимоги, і станом на теперішній час, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно ч. 2 ст. 18 вказаного закону для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.
Аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи, як фізичної особи-підприємця (надалі ФОП) здійснюється в порядку та на підставах, визначених чинним законодавством. У зв'язку зі змінами Закону про реєстрацію було розпочато процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року. Положення цього процесу суттєво змінювались протягом часу. ФОП у визначені строки повинні були надавати державному реєстратору відповідні реєстраційні картки щодо включення відомостей до ЄДР, протягом часу змінювались строки подання вказаних карток та сам термін проведення реєстраційних дій щодо включення відомостей по ФОП, у разі не подання такої картки державні реєстратори самостійно вносили такі відомості до ЄДР. Потім тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців складали та передавали узагальнену інформацію про невключених суб'єктів державним реєстраторам для подальшого включення цих відомостей до ЄДР. Після чого, остаточно Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» було визначено, що навіть на теперішній час ФОП, які зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не містяться в ЄДР, мають повне право та подати заява про державну реєстрацію включення відомостей про ФОП до ЄДР.
Чинне законодавство не містило і не містить положень, за якими відсутність факту підтвердження відомостей в ЄДР щодо ФОП, автоматично є підставою для припинення здійснення підприємницької діяльності такою особою, тим більш позбавлення статусу підприємця, тобто ФОП.
Навпаки норма, за якою фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, залишилася незмінною протягом всього періоду змін чинного законодавства, яким були регульовані правовідносин щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання.
Як вже зазначалось, згідно відомостей ЄДР позивач був зареєстрований у якості ФОП 03.12.2003 року, у подальшому у ЄДР містились відомості щодо факту його реєстрації, 03.12.2019 року він самостійно подав заяву про включення відомостей про себе до ЄДР та в цей день 03.12.2019 року звернувся до державного реєстратора із відповідними документами щодо припинення підприємницької діяльності. 03.12.2019 року в ЄДР вчинено запис (проведена реєстраційна дія) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача, і саме з 03.12.2019 року позивач позбувся статусу ФОП.
Протягом часу 2003-2019 роки позивач мав статус ФОП і відповідно повинен був виконувати обов'язок щодо сплати податків, зборів та відповідних внесків, у тому числі єдиного внеску.
Будь-який інших доказів, що б вказували на те, що позивач протягом періоду з 03.12.2003 року по 03.12.2019 року не був зареєстрований як фізична особа-підприємець останнім не надано.
Також суд вважає за належне зазначити, що з 01.01.2017 року підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.
У такому випадку, згідно ст. 7 ПК України такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналогічне положення закріплене й в Інструкції № 449, а саме: у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз вказаних вище положень доводить, що саме на платникові податків лежить обов'язок (а не право) визначити базу нарахування єдиного соціального внеску, у випадку не отримання ним прибутку у звітному періоді. Не виконання ж цих вимог позивачем, свідчить про порушення вимог чинного законодавства.
В свою чергу, не подання позивачем звітності, не свідчить про відсутність його обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску.
За таких обставин, нарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску здійснюється контролюючим органом у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст. 25 Закону на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного соціального внеску свідчить про порушення ним вимог законодавства.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем протиправно не було його своєчасно повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного внеску, з огляду на наступне.
Так, дійсно, чинним законодавством на податковий орган покладено обов'язок у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надіслати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Надіслання такої вимоги має суто інформаційний характер, а її не надсилання, хоча і є неналежним виконанням посадових обовязків, проте жодним чином не впливає на наявність чи відсутність боргу, сама вимога про сплату боргу лише підтверджує факт наявності заборгованості.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган має обов'язок щодо нарахування єдиного соціального внеску, і це не є його правом.
За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування боргу в сумі 20 156 грн. 66 коп..
Що стосується вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5588-58 від 13.05.2019 року в сумі 20 156 грн. 66 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, наслідком є й визнання акту індивідуальної дії протиправним, так як в останньому безпосередньо й відображена сума заборгованості.
З огляду на те, що суд у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування боргу в сумі 20 156 грн. 66 коп. відмовив, відповідно позовні вимоги в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5588-58 від 13.05.2019 року в сумі 20 156 грн. 66 коп. також не підлягають задоволенню, як похідні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року та ст. 2, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5588-58 від 13.05.2019 року в сумі 20 156 грн. 66 коп. відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 2100)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15.06.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна