про відмову в забезпеченні позову
м. Миколаїв.
12 червня 2020 р.справа № 400/1848/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачавиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (надалі - відповідач або виконком Миколаївської міської ради), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неприйнятті рішення за зверненням позивачки від 21 травня 2019 р. за номером 164/Вт19 щодо укладання з ФОП ОСОБА_1 договору сервітуту для розміщення групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик) розмірами 5х10 м. за адресою: АДРЕСА_2 , або мотивованої відмови у наданні такого дозволу у формі рішення відповідача;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик) розмірами 5х10 м. за адресою: АДРЕСА_2 , або мотивованої відмови у наданні такого дозволу у формі рішення відповідача.
11 червня 2020 року представник ФОП ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд до вирішення спору по суті та набрання рішення суду законної сили, заборонити посадовим особам відповідача вчиняти будь-які дії (демонтувати, розбирати, переміщувати, тощо) стосовно належних ФОП ОСОБА_1 об'єктів благоустрою, а саме дерев'яної декоративної огорожі довжиною 30 м, дерев'яних навісів в кількості 5 одиниць, розташованих на земельній ділянці розмірами 5х10 біля ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_3 . Миколаєві по АДРЕСА_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним: позивачка є власником рухомого майна (об'єктів благоустрою), а саме дерев'яної декоративної огорожі та дерев'яних навісів. В травні 2019 р. вона звернулась до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з метою укладення з нею договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення групи тимчасових пересувних споруд. Як стверджує позивачка, протягом року відповідач її заяву не розглянув, жодного рішення не прийняв. 10 червня 2020 р. працівниками відповідача на дверях ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1 " розміщено повідомлення про те, що позивачці пропонується протягом 10 днів самостійно звільнити земельну ділянку. Крім того, в акті обстеження земельних ділянок від 14 травня 2020 р., Центральному відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради рекомендовано вжити заходи, спрямовані на ліквідацію та демонтаж об'єктів благоустрою позивачки. Заявник вважає, що вказані обставини свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та майну ФОП ОСОБА_1 і невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення судового захисту.
Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання, так як всі доводи викладені позивачем в заяві про забезпечення позову, до якої ним додані необхідні докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У заяві про забезпечення позову, позивачка просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на демонтаж об'єктів благоустрою.
Згідно з ст. 151 ч. 3 п. 5 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Зміст цієї норми полягає в тому, що суд може заборонити відповідачу вчиняти певні дії, тільки в тому випадку, якщо ці дії прямо випливають з рішення, дії або бездіяльності, які є предметом оскарження.
Відповідно до п. 2 пп. 2.1 Положення про порядок розміщення об'єктів виносної торгівлі, пересувних об'єктів виносної торгівлі, нестаціонарних об'єктів сфери послуг соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 7 липня 2011 р. № 7/13, розміщення на території об'єктів благоустрою об'єктів виносної торгівлі, пересувних об'єктів виносної торгівлі та нестаціонарних об'єктів сфери послуг здійснюється на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, в травні 2019 р. позивачка подала до виконкому Миколаївської міської ради заяву та документи, необхідні для укладення договору сервітуту з метою розміщення групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик) 5х10 м за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 12.
За твердженнями позивачки, на момент звернення до суду з даною позовною заявою, відповідач не прийняв рішення ані про укладення договору сервітуту, ані про відмову в його укладенні, чим допустив протиправну бездіяльність.
Отже, наслідком розгляду відповідачем заяви позивачки, буде або укладення з нею договору сервітуту, або відмова в укладенні такого договору.
Таким чином, предметом розгляду в даній справі, є бездіяльність виконкому Миколаївської міської ради щодо розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про укладання договору сервітуту.
В той же час, в заяві про забезпечення позову йдеться про заборону відповідачу та його структурним підрозділам, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж об'єктів благоустрою позивачки.
Заборона відповідачу вчиняти дії щодо демонтажу об'єктів благоустрою позивачки, про що вона просить в заяві про забезпечення позову, ніяк не пов'язана з предметом оскарження в даній адміністративній справі, так як спір полягає в перевірці судом процедури набуття позивачкою права сервітуту на земельну ділянку, яка належить відповідачу, а заборона стосується права відповідача розпорядження власною земельною ділянкою.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про забезпечення позову, відмовити.
2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 та п. 15.5. Перехідних положень КАС України, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз