ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" червня 2020 р. Справа № 300/1745/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Івано-Франківським окружним адміністративним судом, в результаті розгляду даної адміністративної справи, 18.12.2019 року ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано пункт 21 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №37 від 22 березня 2019 року, в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії в розмірі, встановленому ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз.3 підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 - без змін (а.с.157-165).
Відтак, вищевказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду набрало законної сили 12.05.2020.
Від відповідача 10.06.2020 на адресу суду надійшла заява про роз'яснення судового рішення в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) від 04.06.2020№488. Подану заяву мотивовано тим, що Міністерство оборони України фінансується з Державного бюджету України, а видатків на такі виплати не передбачено. Виплата таких коштів може бути здійснена лише після додаткового фінансування з Державного бюджету, що на даний час не передбачено, або з видатків, передбачених на оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, що призведе до негативних наслідків в умовах особливого періоду, який діє в країні.
Враховуючи те, що судове рішення у справі ухвалено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог частини 3 статті 254 КАС України, розгляд заяви про роз'яснення судового рішення проведено без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подану заяву, наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частин 1-3 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Досліджуючи наявність підстав для роз'яснення судового рішення, суд звертає увагу на те, що стаття 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість, що перешкоджає його належному виконанню.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично, роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Наведена позиція суду відповідає висновкам Вищого адміністративного суду України в постанові від 06.05.2010 по справі №2-а-276/08 (22-а-3793/09).
Як зазначено у пункті 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз'яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у рішенні відсутні, то ухвала суду про їх роз'яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такого рішення.
У заяві про роз'яснення судового рішення представник відповідача не пояснює в чому полягає незрозумілість порядку та способу виконання судового рішення, однак, вказує на неможливість його виконання, з огляду на відсутність коштів.
Таким чином, представник відповідача фактично просить роз'яснити порядок та спосіб (механізм) виконання рішення суду, а не саме рішення. Проте, з огляду на вищенаведені висновки суду, встановлення порядку, способу виконання рішення суду суперечить вимогам статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути підставою для роз'яснення.
На переконання суду, рішення, ухвалене за наслідком розгляду справи №300/1745/19 є цілком зрозумілим, чітким та не потребує роз'яснення. З резолютивної частини судового рішення вбачається, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть є зрозумілою та не двозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом її роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не може бути підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, а відтак, і зміни способу, порядку його виконання, враховуючи законодавчо встановлені підстави та порядок такої виплати.
Такий висновок суду відповідає позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній в низці рішень, зокрема, по справі «Бурдов проти Росії», «СУК проти України», «Кечко проти України» та ін.
Враховуючи все вищенаведене, з огляду на необґрунтованість та безпідставність заяви Міністерства оборони України про роз'яснення рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статями 241-243, 248, 254, 256, 294, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Міністерства оборони України про роз'яснення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, ухваленого 18.12.2019 в адміністративній справі №300/1745/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.