справа № 759/10010/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Ул'яновська О.В.
09 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.,
секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про порушення прав споживачів і відшкодування шкоди,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та просила стягнути з відповідача нанесену майнову шкоду в розмірі 17 390 грн.; повернути помилково сплачений судовий збір або стягнути з відповідача, судові витрати на послуги адвоката покласти на відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просила ухвалити додаткове рішення про повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 770,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти своє рішення. Посилається на незаконність ухвали суду.
Зазначає, що позов подано про порушення прав споживача та однією з позовних вимог є повернення зайво сплаченого судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує, у зв'язку з правовою необізнаністю було сплачено судовий збір помилково.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2832/2020
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано суду відповідні докази про її звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», суд був позбавлений можливості встановити у відповідності до вимог чинного законодавства вказані правовідносини.
З таким висновком суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про стягнення з відповідача нанесену майнову шкоду в розмірі 17 390 грн. відмовлено.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просила ухвалити додаткове рішення про повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 770,00 грн. заяви.
Заяву обгрунтовує тим, що у позовних вимогах окрім стягнення з відповідача майнової шкоди, були вимоги до суду про повернення помилково сплаченого судового збору, який був сплачений на вимогу судді Миколаєць І.Ю., до якої вперше потрапила її позовна заява, яка постановила ухвалу від 02.01.2019, де було зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає, тому заявник не мала можливості оскаржити ухвалу в апеляційному порядку, при цьому при ухвалені рішення від 04.11.2019 не було нічого зазначено щодо вимог про повернення помилково сплаченого судового збору.
Зазначила, що вона звільняється від сплати судового збору як споживач.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Із позовних вимог вбачається, що позивач вимагає відшкодувати отриману шкоду заподіяну залиттям квартири, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Із вимогами про повернення сплаченої суми судового збору позивач не зверталася, а судом першої інстанції було відмовлено в прийнятті додаткового рішення за заявою позивача. В процесуальному порядку, не вирішувалося питання ухвалення або відмову в ухваленні додаткового рішення по суті.
Враховуючи наведене, колегія суддів позбавлена можливості відповідно до вимог ЦПК України розглянути дане питання по суті.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 09.06.2020 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року скасоване й ухвалене нове про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України у даній постанові вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. за подання позовної заяви.
За наведеного, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року, якою не порушються права позивача.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 10.06.2020.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова