справа № 759/10010/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Ул'яновська О.В.
09 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.,
секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про порушення прав споживачів і відшкодування шкоди,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та просила стягнути з відповідача нанесену майнову шкоду в розмірі 17 390 грн.; повернути помилково сплачений судовий збір або стягнути з відповідача, судові витрати на послуги адвоката покласти на відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове. Посилається на необґрунтованість, незаконність та упередженість рішення суду, висновки якого не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що споживач не зобов'язаний розбиратися в причинах аварії на інженерних комунікаціях за межами своєї квартири, встановлювати внаслідок чиїх конкретно дій чи бездіяльності відбулася розгерметизація труби водовідведення дощової води на горищі будинку, це внутрішня справа монополіста, послуги якого справно сплачує споживач.
Вказує, що Акт обстеження є належним, достатнім і допустимим доказом наявності вини виконавця послуг з обслуговування будинку.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2832/2020
Зазначає, що позивач не вказує, які саме дії відповідача призвели до заподіяння їй шкоди або який обов'язок не був виконаний останнім, що в свою чергу призвело до завдання шкоди. Звертає увагу на те, що розрахунок наданий позивачем є неналежним.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Акт не може бути оцінений судом як належний і допустимий доказ наявності вини відповідача у залитті, без належного з'ясування причин такого залиття. Вимоги позивача є недоведеними.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
В ніч на 16.08.2018 в результаті пошкодження (прориву) труби ливневого стоку квартира позивача була затоплена через квартиру АДРЕСА_2 , що поверхом вище згідно заяви про обстеження і фіксування заподіяної шкоди від 20.08.2018 вх. №362 поданої ОСОБА_1 до начальника ЖЕО №809 (а. с. 4).
21.08.2018 позивач звернулася до голови КП «КККОЖФ Святошинського району м. Києва», в якому просила терміново вирішити питання компенсації нанесеного їй збитку, у тому числі витрат на капітальний ремонт підлоги або зробити заміну ламінату аналогічному силами своєї компанії (а. с. 7).
Згідно відповіді ЖЕД №7 від 04.09.2018 №607 відповідача було повідомлено про те, що при комісійному обстеженні 22.08.2018 квартири ОСОБА_1 з'ясовано, що залиття відбулося внаслідок розгерметизації системи водовідведення дощової води та технічному поверсі, про що складено Акт (а. с. 5, 6).
19.10.2018 відповідач повідомив позивача з приводу відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 про те, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, внаслідок чого питання щодо відшкодування шкоди завданої майну може бути вирішене у судовому порядку (а. с. 8).
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», яке набрало чинності з 01.01.2015, у Святошинському районі міста Києва створено нове підприємство - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Після проведеної державної реєстрації новостворене підприємство надає послуги з обслуговування житлових будинків у Святошинському районі м. Києва.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Встановлено, що в ніч на 16.08.2018 в результаті пошкодження (прориву) труби ливневого стоку квартира позивача була затоплена через квартиру АДРЕСА_2 , що поверхом вище згідно заяви про обстеження і фіксування заподіяної шкоди від 20.08.2018 вх. №362 поданої ОСОБА_1 до начальника ЖЕО №809 (а. с. 4).
Відповідно до Акту від 22.08.2018 підписаного комісією в складі: головного інженера Потапенко Р.В., інженера Гуменною О.М., майстра технічної дільниці Сендецької С.Г. встановлено, що залиття квартири ОСОБА_1 відбулося внаслідок розгерметизації системи водовідведення дощової води на технічному поверсі (а. с. 6).
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» здійснює обслуговування вищевказаного будинку.
Відповідно до Статуту відповідача, підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.
Пунктом 2.2.Статуту передбачено, що предметом діяльності Підприємства є, зокрема:
2.2.1. Утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.
2.2.2. Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.
2.2.17. Проведення підготовки житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період.
2.2.18. Проведення періодичного обстеження об'єктів житлового та нежитлового фонду з метою визначення їх технічного стану та відповідності вимогам нормативних документів у встановленому порядку.
Таким чином, до обов'язків КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», як балансоутримувача відноситься й здійснення обстежень та забезпечення належного утримання системи водовідведення дощової води на технічному поверсі.
Відповідно до примірного кошторису наданого позивачем, нанесена майнова шкода останній залиттям заподіяна в розмірі 17 390 грн. (а. с. 9).
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає належним та допустимим доказам у даній справі Акт від 22.08.2018.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем до суду не було надано жодного доказу, що вказує на відсутність його вини у залитті квартири позивача.
Посилання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у відзиві на не доведення позивачем винних дій відповідача, відхиляються колегією суддів.
Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Доводи про неналежний розрахунок позивача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки на спростування відповідачем не надано своїх розрахунків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з КМ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 17 390 грн. підлягають задоволенню.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків, з неповним з'ясуванням обставин справи та порушення норм матеріального права.
Щодо позовних вимог про покладення на відповідача витрат на послуги, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стороною позивача не надано до суду жодних документів на підтвердження надання останній правової допомоги адвокатом у даній справі.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з КМ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 141 ЦПК України з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн. за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про порушення прав споживачів і відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 нанесену майнову шкоду в розмірі 17 390 грн. та судовий збір в розмірі 768,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10.06.2020.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова