вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/816/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М. , дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКАГРО"
простягнення 197 304, 49 грн.
Без виклику учасників судового процесу;
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКАГРО" про стягнення 197 304,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки нафтопродуктів № 89 від 12.09.2019. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 139 984,68 грн. основного боргу, 20 128,81 грн. пені, 2 194, 83 грн. 3% річних та 34 996,17 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 08.04.2020 було відкрито провадження у справі № 911/816/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошиснька, буд. 9.
Зазначене поштове відправлення № 0103272885200 було вручено адресату 17.04.2020, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.04.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
12.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКАГРО" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 89 (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (далі по тексту - Товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод до нього.
Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору, якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України, і підтверджуватись паспортом якості і сертифікатом відповідності заводу-виробника товару.
Одиниця виміру кількості товару, асортимент товару та кількість поставки товару, що поставляється за Договором, визначається в Заявках та Додаткових угодах до даного Договору.
Судом встановлено, що, на виконання зазначеного договору, сторони підписали додаткову угоду № 1 від 12.09.2019, відповідно до пунктів 1-3 якої узгодили наступне. Постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти: Бензин неетильований АИ-92-К5-Євро в кількості 6 130,0 літрів, вартістю 139 9874,68 грн. з ПДВ. Пункт Відвантаження: Нафтобаза, 16500, Чернігівська обл.., м. Бахмач, вул.. Роменська,1. Пункт розвантаження: 08335, Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Жовтнева, 81-Г.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.09.2019 позивачем, на виконання умов договору та додаткової угоди № 1, було поставлено, а відповідачем - прийнято товар, а саме: Бензин неетильований АИ-92-К5-Євро в кількості 6 114,96 літрів, вартістю 139 984,68 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № Ц1787 від 12.09.2019 з боку відповідача підписана без будь-яких зауважень і заперечень та скріплена печаткою підприємства (копія наявна у матеріалах справи).
Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору, покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного Договору. В разі проведення поставки Товару без підписання Додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням), на дану партію Товару Покупець зобов'язаний провести розрахунок 100 % передоплати.
Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в Додаткових угодах до цього Договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом 2 (двох) банківських днів по реквізитах вказаних у Договорі.
Пунктом 4 додаткової угоди № 1 визначено умови оплати, зокрема, сторони передбачили, оплату до 18.09.2019р.
Враховуючи видаткову накладну № Ц1787 від 12.09.2019 на суму 139 984,68 грн., а також умови договору поставки та додаткової угоди № 1, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав - 18.09.2019.
Даний Договір набирає чинності з моменту його укладення (тобто з моменту йото підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін) та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.4 договору).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 89 від 12.09.2019 та додаткову угоду № 1 до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за поставлений товар умовами п. 4 додаткової угоди № 1 до, а саме: до 18.09.2019.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав - 18.09.2019.
Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки нафтопродуктів № 89 від 12.09.2019 та додаткової угоди № 1 до нього у обсязі та строки, які визначено умовами зазначених правочинів, належним чином виконано не було. Доказів протилежного до суду не представлено.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 139 984,68 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених п.3.1 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.
Згідно з п. 6.5 договору, у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.
Позивач, за прострочення строків сплати коштів за договором поставки, керуючись п. п. 6.4 та 6.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20 128,81 грн. та штраф у розмірі 34 996,17 грн.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення, нормативно обґрунтована та арифметично вірна, а позовні вимоги щодо нарахованої пені нормативно обґрунтовані, тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю у сумі 20 128,81 грн.
Також, здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 2 194,83 грн.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 959,57 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКАГРО" (місцезнаходження:08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Жовтнева, буд. 81-В; код ЄДРПОУ 37905310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР" (місцезнаходження:16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Роменська, 1; код ЄДРПОУ 35823120) 139 984,68 грн. основного боргу, 2 194,83 грн. 3 % річних, 20 128,81 грн. пені, 34 996,17 грн. нарахованого штрафу та 2 959,57 грн. судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Сокуренко