Провадження № 11-кп/803/1711/20 Справа № 311/1807/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018080000000229 щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді водія в ТОВ “ЮМДЖИ РЕСУРС”, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,
за участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 31 травня 2020 року включно.
Мотивоване дане судове рішення тим, що існують ризики, передбачені 177 КПК України, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а значний суспільний резонанс даної справи дає підстави вважати, що звільнення ОСОБА_6 реально порушить публічний порядок.
В апеляції:
- захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування зазначає, що прокурор не довів обставини зазначені у ч.3 ст.199 КПК України, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, менш сурові запобіжні заходи в тому числі домашній арешт або цілодобовий домашній арешт, повною мірою забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 і належне виконання ним усіх процесуальних обов'язків. Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, працює, має міцні соціальні зв'язки, позитивного характеризується, раніше не судимий, увесь час впродовж досудового розслідування, та судового розгляду активно допомогав у встановленні об'єктивної істини у справі.
Заслухавши захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи та вимоги апеляції, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо незаконності ухвали слідчого судді є безпідставним і необґрунтованими.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався зазначених вимог закону, належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що є достатньо підстав вважати, що існує ще досить висока ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде переховуватися від суду, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину спричинило загибель семи осіб і викликало значний резонанс в суспільстві, на даний час судовий розгляд справи продовжується. Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, а саме проживає у населеному пункті в іншій області, який значно віддалений від місця знаходження суду та перебуває в безпосередній близькості до тимчасово окупованої території, що в своїй сукупності дає обґрунтовану підставу вважати продовження існування зазначених ризиків, що ускладнить та негативно вплине на повноту, об'єктивність, всебічність та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження.
Продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, враховуючи суспільний інтерес, що виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру злочину, яке інкримінується обвинуваченому та більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника в апеляції на наявність у обвинуваченого місця проживання, родинних зв'язків, позитивної характеристики, само по собі, враховуючи вище наведені обставини, незворотність тяжких наслідків, суспільний інтерес до злочину, не є достатньо переконливими обставинами, які б переважали визначенні ризики чи зменшили б їх існування на даному етапі судового розгляду.
З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4