05 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/1899/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Клименко Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31,м. Київ,02094), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС" ( вул. Січових Стрільців, буд. 37-41,м. Київ 1,01001 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
-
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця Клименко Романа Васильовича третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС", яким просить:
1.Прийняти позовну заяву та відкрити провадження;
2.Звільнити або відстрочити мене від сплати судового збору;
3.Поновити строк для подання позовної заяви яка подається, за межами встановлених строків;
4.Визнати дії відповідача: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильовича номер та дата посвідчення № 0415 від 30.09.2019 року протиправними, щодо відкриття виконавчого провадження № 61698267 від 02.04.2020 року;
5.Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61924092 від 27.04.2020 року винесену відповідачем, та всі інші похідні від неї постанови:
- Постанова про арешт коштів боржника від 27.04.2020 року,
- Постанова про стягнення основної винагороди від 27.04.2020 року
- Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.04.2020 року.
1.Позиції сторін
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р. В. на підставі виконавчого напису №3429 від 13.03.2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61924092 від 27.04.2020 року винесену відповідачем, відповідно до якої звернуто стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 7865,22 грн. В подальшому цим виконавцем було винесені всі інші похідні від вищевказаної постанови , а саме: постанова про арешт коштів боржника від 27.04.2020 року, постанова про стягнення основної винагороди від 27.04.2020 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.04.2020 року. Вважає такі дії приватного виконавця протиправними з огляду на те, що приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ, боржником за яким є фізична особа, виключно за місцем проживання, перебування цього боржника, у межах відповідного виконавчого округу. Позивач зазначила, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , де і проживає по теперішній час. Враховуючи, що виконавчим округом приватного виконавця Клименко Романа Васильовича є місто Київ, оскаржувані постанови є такими, що підлягають скасуванню. З огляду на викладене позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
05 червня 2020 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №3429 від 13.03.2020 року виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з позивача коштів в розмірі 7865,22 грн. Відповідач зазначає, що у виконавчому написі №3429 виданого приватним нотаріусом вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 . Відповідач вказує, що чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, звертає увагу, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р. В. . надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №3429 що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Вважає, що підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні, а тому дії приватного виконавця відповідають нормам чинного законодавства.
Представник третьої особи письмових пояснень до суду не надав.
Сторони в дане судове засідання не зявилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Однак, 04 червня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою суду від 26.05.2020 року, яку відповідач отримав на свою електронну адресу в той же день-26.05.2020 року зобовязаний був надати суду виконавче провадження електронною поштою в три дні після отримання ухвали суду.
Однак у встановлений судом строк відповідач вимоги ухвали не виконав, а надав виконавче провадження тільки 05.06.2020 року , а також надав відзив на позов.
Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспортних даних, сторінкою про відмітку місця реєстрації (а.с.11).
Відповідач надав копію даного виконавчого провадження, зокрема:
- 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис № 3429 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 7865,22 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильовича із заявою про примусове виконання рішення, якою просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №3429 від 13.03.2020 року , виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 у розмірі 7865,22 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження №61924092 від 27.04.2020 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича №3429 від 13.03.2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 7865,22 грн. В графі "адреса боржника" вказано м. Київ, вул. Словенчанська,3 (а.с.13-14).
Дана адреса також зазначена на титульному листі АСВП 61924092.
- заяву № на бланку ПАТ "Дельта Банк" від 27.04.2013 року про встановлення ліміту кредитної лінії, де міститься інформація про позивачку із її паспортними даними та адресою місця проживання та місця реєстрації, які збігаються, а саме: АДРЕСА_1. Підпис ОСОБА_1 -відсутній.
-тарифи на обслуговування платіжних карт- в графі підпис" ОСОБА_1 " та міститься підпис.
-умови надання кредитної картки, де в графі "ознайомлена" клієнт міститься підпис. відмінний від відпису на балку тарифів.
Також в межах вказаного виконавчого провадження №61924092 відповідачем винесено постанови: постанова про арешт коштів боржника від 27.04.2020 року, постанова про стягнення основної винагороди від 27.04.2020 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.04.2020 року. (а.с.15-19).
Судом встановлено, що майна чи відкритих банківських рахунків у місті Києві в позивача немає, що стверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.20).
Згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. (а.с.21-22).
Надаючи оцінку правомірності винесення спірних постанов приватного виконавця, суд зазначає наступне.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Згідно ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно статті 3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ":
- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Отже, як встановлено судом, відповідач порушив вимоги ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, оскільки прийняв виконавчий документ-Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу , де вказано адресу проживання боржника не в мсті Києві, тобто поза межами округу , де приватний виконавець має право здійснювати діяльність.
Посилання відповідача на те, що приватний виконавець приймає виконавчі документи за завою стягувача, де останній вказує місце проживання або перебування заявника , і повноважень на перевіряти цю інформацію. приватний виконавець не зобовязаний, а отже ним правомірно було прийнято виконавчий документ до виконання, є без підставним з огляду на вимоги Закону України "Про виконавче провадження ".(Закон № 1404-VIII)
Зокрема: 1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів :в тому числі , 3) виконавчих написів нотаріусів ( ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема 1. У виконавчому документі зазначаються: 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У відповідності до ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Отже з аналізу вищевказаних норм права слідує, що, у заяві про примусове виконання
стягувач може надати додаткові відомості, які вказані у статті 26, де зазначено їх вичерпний перелік, тобто відомості, які допомагають виконавцю ідентифікувати особу. А у нашому випадку , уповноважений представник стягувача , який є третьою особою у даній справі, вказав додаткову адресу боржника без будь-яких посилань та підтверджень, що є не передбачено вищевказаною нормою .
Статтею 24 Закону № 1404-VII для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Крім того, приватний виконавець приймає до примусового виконання виконавчий документ, а не заяву стягувача і перевіряє на відповідність вимогам ст. 3 Закону № 1404-VIII саме виконавчий документ, а не заяву, на підставі якої стягувач звертається для примусового виконання, що випливає з вимог вищевказаної статті 26 , оскільки виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі саме виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , однак за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 7 ІНСТРУКЦІЇ з організації примусового виконання рішень
затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5:
- Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження;вступну частину із зазначенням:назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
Отже , постанова приватного виконавця не містить інформації . яку додатково надає стягувач у заяві про примусове виконання виконавчого документа, а отже зазначення відповідачем у всіх постановах виконавчого провадження адреси боржника-позивача, яка взагалі жодним документом не підвтерджена суперечить вищевказаним вимогам.
Крім того, Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 3.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до п. 7.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Статтею 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.
Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунках за договорами в валюті гривня грошових коштів позивача, або на а інших рахунках , що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Разом з тим, всупереч ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Київської області Клименко Р.В.. при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.
Також судом встановлено , що відповідачем порушено інші вимоги ЗУ "Про виконавче провадження ".
Суд констатує , що статтею 28 ЗУ "Про виконавче провадження " приватного виконавця зобовязано надсилати постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Позивач зазначив, що постанову про відкриття провадження не отримував, доказів протилежного відповідач не надав.
Більше того, позивач надав докази про місце реєстрації та наявність будинку проживання на території Закарпатської області, інформація про що містилася і в наданих суду матеріалах виконавчого провадження, однак приватний виконавець надав список згрупованих відправлень листів рекомендованих, серед яких за номером по порядку 48 міститься прізвище позивача і адреса у місті Києві, куди і було направлено кореспонденцію, однак взагалі невідомо що саме було направлено, а оскільки , як встановлено судом , дана адреса ніякого відношення до позивача немає, то вимоги про належне направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу дійсного проживання позивача , де він і зареєстрований- відповідачем не дотримано.
Верховний Суд у справі № 916/1605/15-г у рішенні від 08.05.2018 року зауважив наступне:
Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-217-14 та від 15.11.2016 у справі № 21-5597а15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Відповідно до статті 28 ЗУ "Про виконавче провадження" Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.
Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Отже, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Клименко Р.В. за наявності достовірної інформації про місцезнаходження боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил як територіальної діяльності приватних виконавців, так і ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, судом встановлено, що жодного рішення відповідача, в тому числі і оскаржувані постанови позивач не отримав, чим позивач був позбавлений своїх прав , встановлених статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Про наявність постанови про виконавчого провадження позивач дізнався від працівників банку.
Як встановлено судом вище, згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчі документи у виконавчому провадженні №61924092 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №61924092 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів .
Також в постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2020 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
Приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем не доведено, (відзиву в обгрунтування своєї позиції не надано суду) , що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності винесеної постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №61924092 від 27.04.2020 року, суд приходить до висновку також про безпідставність винесених за наслідком відкриття виконавчого провадження постанов приватного виконавця Клименка Романа Васильовича постанова про арешт коштів боржника від 27.04.2020 року, постанова про стягнення основної винагороди від 27.04.2020 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.04.2020 року та наявність підстав для їх скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач в супереч вимогам Закону відкрив виконавче провадження, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У відповідності до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою суд від 26 травня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку статті 287 КАС України. Цією ж ухвалою суду відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі відповідно до ст. 8. ЗУ «Про судовий збір».
Так, відповідно до позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу майнового характеру. Отже, судовий збір, що підлягав сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову 840.80 грн. згідно ізстаттею 8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI .
За вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами статті 9 Закону України "Про судовий збір" врегульовано зарахування судового збору до державного бюджету. Так частина перша цієї норми визначає, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. 3. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Таким чином, відповідні судові витрати належить стягнути до Державного бюджету країни з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідача у розмірі840.80 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаійний номер НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31, м. Київ, 02094), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39508708) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2.Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильовича номер та дата посвідчення № 0415 від 30.09.2019 року щодо відкриття виконавчого провадження № 61698267 від 02.04.2020 року.
3.Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61924092 від 27.04.2020 року .
4.Скасувати постанову про арешт коштів боржника № 61698267 від 27.04.2020 року.
5.Скасувати постанову про стягнення основної винагороди № 61698267 від 27.04.2020 року
6.Скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61698267 від 27.04.2020 року.
7. Стягнути на користь держави (за реквізитами: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету:22030106, призначення платежу: судовий збір на користь держави з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31, м. Київ, 02094) судові витрати що складаються із судового збору в розмірі 840.80 ( вісімсот сорок грн. 80 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд протягом десяти днів.
СуддяЗ.Б.Плеханова
У звязку з державними святом та вихідними днями рішення направлено в ЄДРСР 09.06.2020 року.