Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №826/7056/18
адміністративне провадження №К/9901/22480/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/7056/18
за позовом громадянина ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України), за участю третьої особи - Адміністрації державної прикордонної служби України, про визнання протиправними та скасування рішення та постанови,
за касаційною скаргою адвоката Рабомізо Дениса Вячеславовича подану від імені громадянина Канади ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (суд у складі головуючого судді Кушнової А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Сорочка Є.О., суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.)
1. Громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України), за участю третьої особи - Адміністрації державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про заборону перетину державного кордону України від 19.12.2017, винесене заступником начальника відділу - начальником 4-го відділу "Бориспіль" (термінал D) Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби у відношенні ОСОБА_3 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову про заборону в'їзду в Україну від 19.12.2017, винесену заступником начальника відділу - начальником 4-го відділу "Бориспіль" (термінал D) Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби у відношенні ОСОБА_4 .
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Рабомізо Денис Вячеславович від імені громадянина Канади ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Рабомізо Дениса Вячеславовича подану від імені громадянина Канади ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №826/7056/18 за позовом громадянина Канади ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України), за участю третьої особи - Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та постанови.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Канади, що підтверджується нотаріально посвідченим перекладом паспорту № НОМЕР_2 , який був виданий позивачу у Вені 16.01.2014 (том 2, а.с. 34-36).
7. Заступником начальника відділу - начальником 4-го відіпс всп "Бориспіль" (термінал D) ОКПП "Київ" майором ОСОБА_7 було складено довідку стосовно особи, щодо якої наявні підстави для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну від 19.12.2017 (т. 1 а.с. 59), у якій зазначено, що у пункті пропуску «Бориспіль» близько 19.40 під час оформлення пасажирів рейсу №472 «Цюрих-Київ» виявлено громадянина Канади ОСОБА_2 . Під час проведення заходів контролю другої лінії було встановлено, зі слів позивача, що в липні 2017 року він в'їхав до ТОТ АР Крим авіасполученням "Москва-Сімферополь" та виїхав до РФ у жовтні 2017 року авіасполученням "Сімферополь-Москва", чим порушив вимоги частину другу статті 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367, а саме в'їхав та ТОТ АР Крим та виїхав з неї з порушенням визначених цими нормативно-правовими актами вимог без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду - виїзду.
8. Додатками до вказаної довідки є пояснення особи та копія установчої сторінки паспортного документу.
9. Як вбачається з письмових пояснень, підписаних позивачем, ОСОБА_5 в жовтні 2017 року відвідував TОТ АР Крим авіарейсом "Москва-Сімферополь". З липня по жовтень знаходився на території TОТ АР Крим. До Криму потрапив через тимчасово закритий пункт пропуску "Сімферополь", в жовтні 2017 року виїхав до РФ рейсом "Сімферополь-Москва" (т. 1 а.с. 60).
10. На підставі вказаної довідки, заступником начальника відділу - начальником 4-го відіпс всп "Бориспіль" (термінал D) ОКПП "Київ" майором ОСОБА_7 було прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну від 19.12.2017, якою заборонено громадянину Канади ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , приватний підприємець, в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки (т. 1 а.с. 58).
11. Одночасно з постановою про заборону в'їзду в Україну, 19.12.2017 начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль" (термінал D) Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" майором ОСОБА_7 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 19.12.2017, якою відмовлено у перетинанні державного кордону України громадянину Канади ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ № НОМЕР_2 (том 1, а.с. 25).
12. Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що здійснення позивачем в'їзду та виїзду з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим через вказаний пункт пропуску свідчить про порушення вимог ст.10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
14. Суди також вказали, що оскаржувана позивачем постанова Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про заборону в'їзду в Україну від 19.12.2017, якою заборонено громадянину Канади ОСОБА_8 в'їзд в Україну строком на 3 роки, з урахуванням рішення про скорочення позивачу терміну заборони в'їзду в Україну до 30.08.2018 та вилучення 30.08.2018 інформації про громадянина Канади ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бази даних осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, права позивача не порушує.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі касатор вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій протиправно прийняті до уваги показання позивача про факт перебування на окупованій території, відібрані посадовими особами відповідача із порушенням статті 63 Конституції України, а також не досліджено питання щодо пропорційності санкцій, застосованих до позивача оскаржуваними рішенням та постановою, їх легітимної мети та необхідності у демократичному суспільстві.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
18. За змістом частин першої, другої, четвертої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (заді - Закон № 1710-VI) прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
19. Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 6 Закону № 1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
20. Частинами першою, другою статті 7 Закону № 1710-VI передбачено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
21. Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) визначено, що тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
22. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
23. Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 1207-VII в'їзд іноземців на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в'їзду-виїзду.
24. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 затверджений Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (далі - Порядок № 367) відповідно до пункту 3 якого в'їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області;
26. Додатком 1 до Порядку № 367 визначено Перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї: контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - "Каланчак", "Чаплинка", "Чонгар". Контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - "Херсон", "Мелітополь", "Вадим", "Новоолексіївка".
27. При цьому, пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» від 30.04.2014 № 424-р (далі - Розпорядження № 424-р) закріплено, що у зв'язку із загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон (далі - пункти пропуску) та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово закрито пункти пропуску та пункти контролю за переліком згідно з додатком.
28. До Переліку пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю, які підлягають тимчасовому закриттю, який є Додатком до Розпорядження № 424-р, віднесено, зокрема, пункт пропуску «Сімферополь» (ідентифікаційний номер 010100; вид сполучення - повітряний; категорія - міжнародний цілодобовий; місце розташування - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь).
29. Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, іноземці та особи без громадянства можуть в'їхати на тимчасово окуповану територію України та виїхати з неї виключно у визначеному законом порядку за спеціальним дозволом та лише через контрольні пункти, до яких пункт пропуску «Сімферополь» згідно Розпорядження № 424-р не відноситься.
30. Згідно з пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII (далі - Закон № 1636-VII) іноземні громадяни та особи без громадянства при перетині адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» керуються нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), з урахуванням того, що вони: <…> б) у разі порушення правил перетину адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» - підпадають під дію статті 13 Закону № 3773-VI.
31. Так, у статті 13 Закону № 3773-VI визначено, що в'їзд в Україну іноземцю не дозволяється, якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
32. Відповідно до підпункту «в» пункту 2.1, пункту 2.3 розділу II Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946 (далі - Інструкція № 946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону в разі: якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.
Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону № 3773-VI на строк 3 роки.
33. У разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів складається довідка (пункт 3.1 розділу ІII Інструкції № 946).
34. Пунктом 3.3 розділу ІII Інструкції № 946 передбачено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну.
35. Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону № 1710-VI уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну.
37. Згідно частини першої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
38. Системний аналіз викладених правових положень дає підстави для висновку, що законодавством регламентовано спеціальний дозвільний режим в'їзду іноземних громадян на тимчасово окуповану територію України (далі - ТОТ) - АРК та виїзду з неї, порушення якого є імперативною правовою підставою для прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду на територію України на відповідний строк. У разі наявності прийнятого відносно особи рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну, іноземцю відмовляється у перетинанні державного кордону за рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону.
39. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався на те, що позивач допустив в'їзд на ТОТ АР Крим та виїзд з неї з порушенням встановлених вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
40. Як встановлено судами, позивач не лише не заперечує, а й підтверджує факт в'їзду в липні 2017 року на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим через пункт пропуску «Сімферополь» рейсом «Москва-Сімферополь» та виїзду в жовтні 2017 року ОСОБА_2 з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим через пункт пропуску «Сімферополь» рейсом «Сімферополь-Москва» без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду - виїзду, що підтверджується, зокрема, наданими ним поясненнями відповідачу (т. 1 а.с. 29), позовною заявою (т. 1 а.с. 6).
У касаційній скарзі позивачем так само не спростовується факт вчинення ним порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України - АРК та виїзду з неї, що стало наслідком прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про заборону перетину державного кордону України від 19.12.2017 року та постанову про заборону в'їзду в Україну від 19.12.2017 року.
41. Натомість, доводи касаційної скарги по суті зводяться до того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем, на думку касатора, порушено статті 19, 63 Конституції України у світлі протиправного покладення в основу оскаржуваних рішень пояснень позивача, а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо непропорційного втручання у його сімейне життя.
42. Колегія суддів Верховного Суду з цього приводу зазначає наступне.
43. Відповідно до статі 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Як зазначено вище, нормами статті 7 Закону № 1710-VI передбачено право уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України у ході перевірки документів проводити опитування осіб, які прямують через державний кордон на предмет наявності або відсутності підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що, проводячи опитування позивача на предмет дотримання позивачем порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України - АРК та виїзду з неї, відповідач будь-яким чином порушив його права.
45. Відповідно до частини першої статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
46. Колегія суддів наголошує на тому, що передбачене Конституцією України право особи на відмову від дачі показань щодо себе, членів своєї сім'ї і близьких родичів діє у тих правовідносинах, де можливе застосування допиту з метою одержання інформації, а також відомостей для подальшого правильного вирішення справи чи порушення справи. Дана норма є однією із гарантій так званого «імунітету свідка» у кримінальному процесі та дозволяє особі відмовитися від дачі показань або пояснень, які можуть спричинити небажані для неї кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові й інші наслідки.
47. У спірних правовідносинах позивача не було притягнуто до відповідальності за відмову давати показання, дані правовідносини не стосуються вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення, а тому посилання на не роз'яснення позивачу положень статті 63 Конституції України у даному випадку є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що норми законодавства про митний контроль не передбачають, що у ході перевірки документів осіб, які прямують через державний кордон, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язані роз'яснювати положення статті 63 Конституції України перед опитуванням цих осіб.
48. Стосовно доводів касатора про наявності легітимної мети застосованих до нього обмежень та необхідності в демократичному суспільстві колегія суддів зазначає, що введення таких заборон та обмежень обумовлене загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон (далі - пункти пропуску) та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону (пункт 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» від 30.04.2014 № 424-р). Такі обмеження мають на меті гарантувати дотримання безпеки громадян України та осіб, що проживають на її території, збереження територіальної цілісності та запобігання будь-яким можливим загрозам з боку осіб, що перетинають її кордон.
49. Щодо посилань позивача на непропорційне втручання у сімейне життя, суди встановили, що між позивачем 01.07.2016 та громадянкою України ОСОБА_9 укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 01.07.2016 серії НОМЕР_3 , виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Прізвища чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу не змінено.
50. В місті Севастополь ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_9 народилась донька - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.10.2017 серії НОМЕР_4 , виданим Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
51. Після народження дитини, позивач з дружиною ОСОБА_9 прийняли рішення переїхати з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на материкову частину України. В листопаді 2017 року дружина позивача ОСОБА_9 разом з дочкою вибули з тимчасово окупованого міста Севастополь та прибули до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають і по сьогоднішній день.
52. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
53. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, втручання у право на повагу до свого приватного і сімейного життя є допустимим, проте виключно у визначених законом випадках та для забезпечення легітимної відповідної мети.
54. Колегія суддів погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях відповідача ознак непропорційного втручання у сімейне життя позивача при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки позивач, свідомо порушуючи законодавство України мав передбачати настання для нього несприятливих наслідків у вигляді тимчасового обмеження на в'їзд та перетин державного кордону України.
При цьому, право позивача на особисте життя ставиться у противагу інтересам національної безпеки та економічного добробуту держави в умовах складної зовнішньо- та внутрішньо-політичної ситуації, що, на думку суду, виправдовує застосовані до позивача заходи втручання у його права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
55. Крім того, як встановлено судами, заходи, пов'язані із порушенням позивачем згаданого порядку, було значно пом'якшено, а саме - скорочено термін заборони в'їзду в Україну до 30.08.2018 (т. 2, а.с.77), позивача вилучено з бази даних осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну (т. 2, а.с. 78).
56. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, станом на момент розгляду справи в суді заборона позивачу на в'їзд на територію України уже не діяла, а тому його права були повністю відновлені. Тобто, оскаржувані рішення відповідача вичерпали свою дію.
57. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
58. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
60. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
1. Касаційну скаргу адвоката Рабомізо Дениса Вячеславовича подану від імені громадянина Канади ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року по справі №826/7056/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О. В. Калашнікова
М. В. Білак
О.А. Губська
Судді Верховного Суду