Номер провадження 22-ц/821/1006/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №709/278/20 Категорія: 304090000 Чубай В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
04 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Торопенко Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного договору б/н від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 10.12.2019 року становила 26 251,03 гривень, в тому числі: 15 553,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15 553,30 заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками; 6 357,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 614,22 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 штраф (фіксована частина), 1 226,24 грн. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивування рішення судом зазначено, що без надання підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Разом з тим, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, яка згідно з розрахунком заборгованості за даним договором відсутня.
За висновками суду першої інстанції стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, а також те, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, за цих обставин заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає, як відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем саме на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважаючи, що воно прийняте з порушення норм процесуального і матеріального права, а тому просило його скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.
Вказує, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості.
Вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
В матеріалах справи наявна анкета-заява від 30.05.2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій міститься персональна інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, не містить даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, суми кредитного ліміту.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту http://privatbank.ua.
До анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», які не містять підпису відповідача.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 грудня 2019 року становить 26 251,03 гривень, в тому числі: 15 553,30 грн. - заборгованість м за простроченим тілом кредиту; 6 357,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 614,22 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 штраф (фіксована частина), 1 226,24 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи, апеляційним судом, встановлено, що у наявній у матеріалах справи анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутня сума кредитного ліміту на картковий рахунок, відсутні інші умови кредитного договору, анкета-заява не містить даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Анкета-заява містить лише особисту інформацію відповідача. Таким чином, сторони в належній формі, не уклали кредитний договір, не погодили умови договору щодо порядку та розміру сплати процентів, пені, штрафів.
Крім того, із наданого банком розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту відсутня.
Стосовно заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, пункт 1.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг визначає терміни і поняття, при цьому поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту в ньому відсутні.
Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті банку в термін, передбачений договором (п.п. 1.1.1.60 Умов та Правил надання банківських послуг).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін.).
Колегія суддів враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
В даному випадку банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
Виходячи з викладеного, у суду відсутні також підстави для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем саме на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30 травня 2018 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді