Номер провадження 22-ц/821/969/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/475/19 Категорія: 304090000 Корман О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
04 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Торопенко Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.03.2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2018 року становила 182 866,55 грн, в тому числі: 4858, 54 грн - заборгованість за тілом кредиту; 172 908,01 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5100 грн - нарахована пеня та комісія.
Однак банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 115 157,89 грн, яка складається з наступного: 4858,54 грн - заборгованість за кредитом; 110 299,35 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 27.03.2009 року по 30.03.2018 року, а також понесені судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у задоволенні позову відмолено.
В мотивування рішення судом зазначено, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення відповідачем кредитного договору, у тому числі щодо дати його укладення, а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості відповідача, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважаючи, що воно ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушення норм процесуального і матеріального права, а тому просило його скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, зокрема і відсоткова ставка.
Згідно з цією ж заявою відповідача, ним було отримано кредитну картку, для чого було відкрито картрахунок із встановленням кредитного ліміту, який в подальшому змінювався, з базовою процентною ставкою за кредитом в розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості. У заяві зазначено, що відповідач висловлює згоду з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Крім заяви, відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Вказане свідчить, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
В матеріалах справи міститься заява від 27.03.2009 року, в якій міститься персональна інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформація про те, що він виявив бажання отримати кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 0 грн та сплатою відсотків у розмірі 2,5 на місяць на залишок заборгованості, номер картки НОМЕР_1 . Дана заява підписана відповідачем.
У заяві зазначено, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Згоден з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, а також Умови та правила надання банківських послуг. Пам'ятку клієнта до суду не надано.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2018 року становить 182 866,55 грн і складається із: 4 858,54 грн - заборгованість за тілом кредиту; 172 908,01 грн - заборгованість за процентами; 5100 грн - нарахована комісія.
Водночас, банком заявлено вимоги до відповідача про стягнення боргу в частковому розмірі, а саме у розмірі 115 157,89 грн, яка складається з наступного: 4858,54 грн - заборгованість за кредитом; 110 299,35 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 27.03.2009 року по 30.03.2018 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві, підписаній сторонами, наявний тип кредитної картки та відсоткова ставка, але розмір кредитного ліміту (розмір наданої суми кредиту) встановлений у розмірі 0 грн. У вказаній заяві взагалі відсутні будь-які інші відомості, що давали б можливість встановити розмір наданого кредиту, на які у свою чергу могли б здійснюватися нарахування відсотків та інших платежів у разі порушення зобов'язань у розмірах, передбачених у заяві та у довідці про умови кредитування.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.03.2009 року, посилався на довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг могли бути змінені кредитором та останній міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття стороною запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Колегія суддів вважає, що хоча довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписано відповідачем, однак сама сума наданого банком кредиту не встановлена, а в заяві визначена у сумі 0 грн, тому вимоги банку задоволенню не підлягають у зв'язку із їх недоведеністю, про що вірно зазначено і судом першої інстанції.
Отже, вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по тілу кредиту та процентів, де суд першої інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову про їх стягнення із ОСОБА_1 .
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Твердження банку в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не взявши до уваги визначений у заяві та довідці про умови кредитування розмір відсотків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суми взятого кредиту у розмірі 8 500 грн банком не доведено жодними належними та допустимими доказами, а тому і нарахування відсотків без визначення розміру взятого кредиту є неможливим.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді