ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ№ 200/13140/19-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши питання щодо можливості продовження розгляду адміністративної справи
за позовомВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк»
про визнання неправомірними дій, -
Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання неправомірними дій щодо повернення платіжної вимоги без виконання на підставі п. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень».
04.12.2019 ухвалою Донецького окружного адміністративного провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою цього ж суду від 21.01.2020 справа №200/13140/19-а передана на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №200/13140/19-а та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
12.03.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято адміністративну справу №200/13140/19-а до провадження та залишено її без руху відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), як таку, що не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України та надано строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду: нормативно обґрунтованих письмових пояснень (обов'язково з посиланням на конкретну норму закону чи іншого підзаконного нормативно-правового акта) з питання наявності у Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області права на звернення до суду із позовом про визнання неправомірними дій щодо повернення платіжної вимоги без виконання на підставі п. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень».
Позивачем через канцелярію суду 07.04.2020 подані пояснення по справі, в яких зокрема була викладена і вимога про заміну сторони позивача по справі з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на його правонаступника - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
При вирішенні цього питання суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області знаходиться в процесі припинення. При цьому, утворено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315445), діяльність якого розповсюджена на Харківську, Луганську та Донецьку області, яке є правонаступником, у тому числі Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
У зв'язку наведеним, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Беручи до уваги викладене, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування на підставі статті 52 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність заміни первинного позивача його процесуальним правонаступником у спірних правовідносинах - Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ).
Також у поясненнях, наданих Відділом 07.04.2020, останній стверджує про наявності у нього права на звернення до суду з відповідними вимогами.
Так, в обґрунтування такого твердження Відділ вказує на те, що питання наявності у нього права на звернення до суду з відповідними вимогами було вирішено Донецьким окружним адміністративним судом, оскільки ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 04.12.2019 по справі №200/13140/19-а відкрито провадження у справі з посиланням на той факт, що позивачем усунені недоліки щодо надання обґрунтування про наявність права звернення до суду.
Як зазначає позивач, ним надано клопотання до Донецького окружного адміністративного суду, у якому зазначалось, що «... статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VІ закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. В даному випадку порушується право Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на отримання коштів у розмірі 82,00 грн згідно постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59142154 про стягнення з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області витрат на проведення виконавчих дій у сумі 82,00 грн. Цей спір стосується компетенції АТ «Ощадбанк», оскільки в зазначеному питанні державний банк, який не є органом виконання, взяв на себе повноваження приймати рішення щодо правомірності виконання чи не виконання виконавчих документів».
У своїх додаткових поясненнях Відділ стверджує про преюдиційне значення постановленої у цій справі процесуальне рішення Донецького окружного адміністративного суду - ухвали про відкриття провадження у справі, для розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Однак, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільне наголосити на положеннях ст. 238 і 240 КАС України, що наділяють суд повноваженнями вирішити питання щодо можливості (наявності підстав) продовжувати розгляд адміністративної справи після відкриття провадження.
До того ж, ч.13 ст.171 КАС України визначає процесуальні повноваження суду щодо залишення позовної заяви без руху у зв'язку із встановленням після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених цьому Кодексі.
Наведене свідчить про безпідставність тверджень Відділу щодо преюдиційного значення ухвали Донецького окружного адміністративного суду, якою визнано достатніми пояснення позивача щодо наявності у нього правових підстав для звернення до суду з таким позовом.
Оцінивши наведені позивачем, як суб'єктом владних повноважень, доводи щодо наявності у нього права (законодавчо визначених повноважень) для звернення до суду з позовом до юридичної особи з вимогами визнати протиправними дії останнього, суд при вирішенні питання щодо можливості продовження розгляду справи по суті враховує таке.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Статтею 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Як свідчать матеріали справи, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а в подальшому його правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звертається до адміністративного суду як суб'єкт владних повноважень до юридичної особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі його обласного управління з вимогою «визнати неправомірними дії щодо повернення платіжної вимоги без виконання на підставі п.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень»».
Як зазначив сам позивач, підставою для звернення до суду з такою вимогою слугував факт порушення права Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на отримання коштів у розмірі 82,00 грн згідно постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59142154 про стягнення з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області витрат на проведення виконавчих дій у сумі 82,00 грн.
У спірних правовідносинах, як зазначає Відділ, АТ «Ощадбанк» не є органом виконання, але взяв на себе повноваження приймати рішення щодо правомірності виконання чи не виконання виконавчих документів.
Оцінюючи доводи позивача щодо закріпленого за ним права на звернення до суду з такою вимогою статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI, суд погоджується з тим, що вказаною нормою закріплено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Однак, за змістом наведеної норми, реалізація такого права можлива за дотримання тієї умови, що таке звернення має відбуватись у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (п.5 ч.1 ст.19 Кодексу).
Водночас випадки, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, лише у випадках, що визначаються ч.5 ст.46 КАС України.
Так у п.5 цієї норми КАС України зазначається про те, що відповідачами у справі можуть бути, в тому числі і юридичні особи у випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Суб'єкта владних повноважень, за наведеним в п.7 ч.1 ст.4 КАС України, це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналіз наведених норм процесуального законодавства, в тому числі і з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», вказує на те, що вони наділяють суб'єкта владних повноважень правом на звернення до суду у чітко регламентованих законодавством (спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовані конкретні правовідносини) випадках, тобто, якщо відповідною нормою визначена можливість звернення певного суб'єкта владних повноважень з тією вимогою, яка викладена у такій нормі.
Стаття 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наведеним вище вимогам не відповідає, оскільки, по-перше: має узагальнюючий характер, а по-друге: є відсилочною нормою, оскільки посилається на те, що способи звернення органу до суду визначаються Конституцією та законами України.
Разом з тим, ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Закон України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», на які вказує позивач, не містять положень, які б уповноважували Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та/або Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звертатись до адміністративного суду із позовом до юридичної особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (та/або його філії) з вимогою про визнання дій, рішень чи бездіяльності такої особи протиправними.
Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом (зокрема для прикладу - постанови від 22.08.2018 у справі №818/1735/17 та від 26.09.2018 у справі №826/853/17), звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб'єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб.
Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання. Суб'єкт владних повноважень, який звертається до суду, повинен обґрунтувати підстави звернення та зазначити їх у позовній заяві. Відсутність цих відомостей свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Згідно правового висновку, викладеного у судових рішеннях Верховного Суду, у разі встановлення судом відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах України, суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень і вирішувати її по суті. Судовий розгляд у справі за позовом суб'єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, як і його правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не мають правових підстав для звернення до суду для здійснення визначених законом повноважень, тому провадження у цій справі підлягає закриттю.
Однак, зважаючи на те, що позивачем зазначається про порушення права Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на отримання коштів у розмірі 82,00 грн, а також його посилання на те, що відповідач не є органом виконання у відповідному виконавчому провадженні, суд вважає за доцільне роз'яснити право позивача на звернення до відповідного господарського суду (з урахуванням суб'єктного складу справи та предмета спору) з відповідною вимогою, згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.238, 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі №200/13140/190-а за позовом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання неправомірними дій.
Попередити позивача, що повторне звернення з тими самими вимогами до адміністративного суду не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська