ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/3668/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»
до проГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області скасування припису,
04.03.2019 Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати п. 1 припису № 204 від 12.10.2018, який оформлений Дергачівським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в частині усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки - забезпечити об'єкт прямим телефонним зв'язком з оперативною службою структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого підрозділу органу виконавчої влади, відповідного територіального органу управління ДСНС, органу МВС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 10.5. Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014, АЗС мають бути оснащені телефонним, гучномовним зв'язком; для АЗС, які не обладнані провідним телефонним зв'язком, дозволяється для цих цілей використовувати засоби стільникового зв'язку; АЗС № 28 по вул. Казакевича, 50, смт. Вільшани, Дергачівського району Харківської області забезпечена стільниковим зв'язком, а отже позивачем виконано вимоги чинного законодавства; Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, які затверджені наказом МНС України від 15.08.2007 № 557, були розроблені та затверджені на виконання вимог Закону України «Про правові засади цивільного захисту», який втратив чинність на підставі Кодексу цивільного захисту України; до того ж, станом на момент підготовки адміністративного позову вказані Правила також втратили чинність.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
12.04.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3668/19; ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
08.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в період з 01.10.2018 по 12.10.2018 Дергачівським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області була проведена планова перевірка щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки АЗС № 28 філії управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ «Укргазвидобування» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Казакевича, 50; АЗС № 28 є об'єктом з високим ступенем ризику, а саме: відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки; в ході перевірки АЗС № 28 було встановлено, що вона експлуатується із порушенням вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки; за результатами перевірки було складено Акт № 206 від 12.10.2018 та винесено припис № 204 від 12.10.2018; жодних доказів наявності на АЗС № 28 стільникового зв'язку позивачем під час перевірки надано не було; Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємства, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, які затверджені наказом МНС України від 15.08.2007 № 557, на момент проведення перевірки були чинними.
17.05.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що жодних доказів того, що позивач під час перевірки не повідомів відповідача про наявність стільникового зв'язку, відповідачем не надано; 16.03.2009 між АТ «Укргазвидобування» та ВАТ «Укртелеком» було укладено договір № 637366 про надання послуг зв'язку; крім того, на АЗС № 28 існує стільниковий зв'язок, послуги якого надаються мобільним оператором Київстар.
04.06.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що строк дії договору № 637366 про надання послуг електрозв'язку від 16.03.2009 становить 5 років, а отже станом на момент проведення перевірки вказаний договір припинив свою дію; із змісту вказаного договору не вбачається закріплення за АЗС № 28 будь-якого номеру зв'язку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу від 19.09.2018 № 110, виданого Дергачівським РУ ГУ ДСНС України у Харківській області, та посвідчення на перевірку № 232 від 01.10.2018 Дергачівський районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області було проведено планову перевірку АЗС № 28 філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Казакевича, 50 з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
За результатами перевірки складено Акт № 206, та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 204 від 12.10.2018, в п. 1 якого зазначено порушення, яке необхідно усунути, а саме: забезпечити об'єкт прямим телефонним зв'язком з оперативною службою структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого підрозділу органу виконавчої влади, відповідного територіального органу управління ДСНС, органу МВС України.
Не погоджуючись із п. 1 припису № 204 від 12.10.2018, позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області із скаргою (вих. № 02-01-5094-5 від 26.10.2018), в якій просив скасувати п. 1 припису № 204 від 12.10.2018 та п. 1 опису виявлених порушень Акту № 206 від 12.10.2018.
Листом «Про розгляд скарги» (вих. № 010-5475/154 від 23.11.2018) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повідомило позивача, що вимога, викладена в п. 1 припису № 204 від 12.10.2018, відповідає чинному законодавству та підлягає виконанню.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.
Глава 14 вказаного кодексу присвячена державному нагляду (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Так, ст. 64 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять:
1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду;
2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки;
3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 67 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно із ст. 69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:
1) з питань пожежної безпеки у разі:
а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
2) з питань техногенної безпеки у разі:
а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки;
б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб'єкта господарювання;
в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб'єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;
г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;
ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об'єкта;
д) відсутності декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки;
є) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;
ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;
з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;
и) відсутності об'єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;
і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
ї) відсутності або несправності на об'єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;
й) відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
м) відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією;
н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;
о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу від 19.09.2018 № 110, виданого Дергачівським РУ ГУ ДСНС України у Харківській області, та посвідчення на перевірку № 232 від 01.10.2018, Дергачівським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області було проведено планову перевірку АЗС № 28 філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Казакевича, 50 з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
При цьому, перевірці підлягали питання забезпечення пожежної безпеки та забезпечення техногенної безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
За результатами перевірки складено Акт № 206, та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 204 від 12.10.2018, в п. 1 якого зазначено порушення, яке необхідно усунути, а саме: забезпечити об'єкт прямим телефонним зв'язком з оперативною службою структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого підрозділу органу виконавчої влади, відповідного територіального органу управління ДСНС, органу МВС України.
Оцінюючи правомірність вимоги відповідача, викладеної в п. 1 припису № 204 від 12.10.2018, суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 33 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, затверджує загальнодержавні правила техногенної та пожежної безпеки, а також вимоги, інструкції і методики, інші нормативно-правові акти у сфері техногенної та пожежної безпеки, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій.
На виконання вказаної норми Міністерством внутрішніх справи України був прийнятий наказ № 1417 від 30.12.2014, яким затверджено Правила пожежної безпеки в Україні (надалі - Правила № 1417).
Відповідно до п. п. 1, 2 Розділу 1 Правил № 1417 ці правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд; ці Правила є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Розділом 6 Правил № 1417 встановлені основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного функціонального призначення. Зокрема, главою 10 розділу 6 Правил № 1417 передбачені вимоги до автозаправних станцій (АЗС).
Так, згідно із п. 10.5 глави 10 розділу 6 Правил № 1417 АЗС мають бути оснащені телефонним, гучномовним зв'язком. Для АЗС, які не обладнані провідним телефонним зв'язком, дозволяється для цих цілей використовувати засоби стільникового зв'язку.
Отже, з наведеного вбачається, що законодавець не встановлює імперативного обов'язку оснащувати АЗС провідним телефонним зв'язком. Навпаки, надає можливість суб'єкту господарювання використовувати засоби стільникового зв'язку, в разі відсутності провідного телефонного зв'язку на АЗС.
За вказаних обставин, суд вважає, що вимоги п. 1 припису № 204 від 12.10.2018 не відповідають положенням чинного законодавства, примушують позивача до виконання дій, прямо не передбачених Правилами № 1417, а відтак порушують права і охоронювані законом інтереси позивача, як суб'єкта господарювання.
Щодо посилання відповідача в спірному приписі на п. 4.4.7 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 № № 557 (надалі - Правила № 557), суд зазначає наступне.
Так, п. 4.4.7 Правил № 557 встановлено, що з метою своєчасного оповіщення і перевірки достовірності прийнятого повідомлення (команди) потенційно небезпечний об'єкт (виробництво, цех, ділянка тощо) повинен обладнуватися за власний рахунок підприємства прямим телефонним зв'язком з черговим диспетчером і керівником підприємства, а черговий диспетчер повинен мати прямий зв'язок з оперативним черговим (начальником чергової зміни) структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого органу виконавчої влади, відповідного територіального органу управління МНС, органу МВС України.
Вказані Правила були чинні на момент проведення перевірки відповідачем.
Втім, як зазначалось вище, п. 10.5 глави 10 розділу 6 Правил № 1417 надає право суб'єкту господарювання використовувати засоби стільникового зв'язку на АЗС, не оснащених провідним телефонним зв'язком.
При цьому, згідно із ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).
За вказаних обставин суд вважає, що в разі, якщо два нормативно-правові акти допускають множинне трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання (в даному випадку, необхідність оснащення АЗС провідним телефонним зв'язком), орган державного нагляду має виходити із принципу правомірності діяльності суб'єкта господарювання.
Натомість, вказаний принцип був проігнорований відповідачем при складенні припису № 204 від 12.10.2018.
Принагідно суд звертає увагу, що 16.03.2009 між ВАТ «Укртелеком» (оператор зв'язку) та Управління з переробки газу та газового конденсату (споживач) було укладено типовий договір № 637366, відповідно до п. 2.1.1. якого підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку. При цьому, як вбачається із листа ПАТ «Укртелеком» (вих. № 618-вих-HR-63К200-2019 від 06.0.2019), копія якого наявна в матеріалах справи, в межах договору № 637366 від 16.03.2009 оператором на постійній основі надаються телекомунікаційні послуги, зокрема, телефон № (05763) 4-28-31 за адресою: Дергачівський район, сел. Вельшани, вул. Козакевича, 50.
До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного припису.
При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено, що п. 1 припису № 204 від 12.10.2018 відповідає положенням чинного законодаства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасника справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити.
2. Пункт 1 припису № 204 від 12.10.2018, оформленого Дергачівським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яким зобов'язано: «Забезпечити об'єкт прямим телефонним зв'язком з оперативною службою структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого підрозділу органу виконавчої влади, відповідного територіального органу управління ДСНС, органу МВС України» - визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ідентифікаційний код - 38631015, адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код - 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко